ТВОРЧА РЕАЛІЗАЦІЯ ІДЕЙ ПЕДАГОГА-ГУМАНІСТА З ПИТАНЬ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

УДК 376.42

Валентина Деркач

Павлиш,

Олександрійський район, Кіровоградська область

Творча реалізація ідей педагога-гуманіста з питань інклюзивного навчання

В статті автор аналізує існуючі підходи до організації інклюзивної освіти, показує як реалізуються ідеї В.О.Сухомлинського з питань інклюзивного навчання педагогічним колективом Павлиського ліцею. Особливу увагу звертає на роль та значення ресурсної кімнати в організації роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

Ключові слова: діти з особливими освітніми потребами, інклюзивна освіта, ресурсна кімната, інклюзивно-ресурсний центр, психолого-педагогічний семінар.

In the article the author analyses current methods of organising inclusive education, shows how Vasyl Sukhomlynskyi's ideas about the problems of inclusive education are applied by the teachers of Pavlysh lyceum. Particular attention is drawn to the role and meaning of resource room in organisation of work with children with special educational needs.

Key words: children with special educational needs, inclusive education, resource room, inclusive resourceful centre, psychological pedagogical seminar.

Прийняття Законів України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту» та Концепції НУШ свідчить про те, що система освіти в країні сьогодні зазнає значних змін, які пов’язані з внесенням коректив у цілі, завдання та зміст освітнього процесу. В цих нормативних документах особливо актуально стоїть питання інклюзивної освіти. Це загальнодержавна проблема. В статті 3 Закону України «Про освіту» зазначено: «Держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів…»[1].

Але і в цих умовах докорінних змін не втрачає, і впевнені, не втратить своєї значущості неоціненна педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського.

Вивчаючи багатий творчий доробок класика педагогіки, науковці О.Савченко, А.Богуш, О.Сухомлинська, І.Бех, В.Кремінь та інші дослідники спадщини педагога зазначають, що навчанню дітей з особливими освітніми потребами він приділяв велику увагу, зокрема питанням психологічного забезпечення освітнього процесу. Вони зазначали що Василь Олександрович був першим хто ввів у практику роботи школи досягнення психологічної науки.

Незважаючи на те, що сам термін «інклюзивна освіта» жодного разу не зустрічається у його творах, у таких своїх відомих працях як: «Сто порад учителеві», «Як виховати справжню людину», «Батьківська педагогіка» видатний педагог розкрив основні принципи інклюзивної освіти, приділяючи велику увагу індивідуальному підходу до дітей з особливими освітніми потребами.

В.О.Сухомлинський був глибоко переконаний в тому, що не всі вчителі мають достатньо знань і не всі враховують індивідуальні та психологічні особливості своїх вихованців.

Тому тісно поєднуючи наукову теорію з шкільною практикою, щоразу, повертаючись із чергового відрядження, він привозив найновіші книги, журнали в яких висвітлювалися найактуальніші питання педагогіки та психології. Особливу увагу приділяв навчанню й вихованню дітей, розвиток яких з різних причин відставав від вікової норми. Він був переконаний у тому, що «навчати і виховувати таких дітей треба у звичайній школі: повноцінне середовище, що постійно інтелектуально збагачується, – одна з найважливіших умов їх порятунку». Ці слова великого педагога співзвучні зі словами, записаними у Концепції НУШ. «У Новій школі буде заохочуватися інклюзивна освіта. Для учнів з особливими потребами буде створено умови для навчання спільно з однолітками. Для таких дітей буде запроваджено індивідуальні програми розвитку, зокрема корекційно-реабілітаційні заходи, психолого-педагогічний супровід і необхідні засоби навчання»[2].

В.О.Сухомлинський особливу увагу приділяв підготовці вчителів та психологів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. Такі діти в Павлиській школі були оточені великою увагою директора та його колег. Переконливим доказом цього є аналіз відвіданих уроків. У пропозиціях, які давав видатний педагог, особлива увага зверталася на індивідуальну роботу з такими учнями. У тому, щоб не допустити неправильного навчання цих дітей, він убачав найперше завдання очолюваного ним педагогічного колективу.

Класик педагогіки наголошував на тому, що навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами це довготривалий і складний процес, тривала і систематична робота.

Своє головне завдання учителі Павлиської школи вбачали у тому, щоб ці діти на кожному етапі навчання досягали хоча б незначного, але успіху, щоб вони відчували й переживали власне розумове і духовне зростання. «Головна мета навчання, - підкреслював В.О.Сухомлинський, - добиватися того, щоб дитина прагнула знати. Якщо цього немає, якщо головним стимулом, що спонукає учіння, стає оцінка, школа перестає бути світочем знань, навчання перетворюється для дитини на тягар і каторгу, вчитель – на злого наглядача, щоденник - на тавро ганьби, батько і мати – на палачів, які карають за лінощі і недбальство».[3]

Прагнучи знайти і зрозуміти причини відставань у розумовому розвитку дітей, В.О. Сухомлинський вивчав спадковість, побут, харчування, духовне життя більше як двох тисяч сімей. У результаті проведених досліджень він виявив такі причини:

ü відсутність повноцінного материнського виховання у перші 2-3 роки життя дитини.

ü алкоголізм батьків як один з найзгубніших факторів для дитини з відхиленнями в розвитку;

ü перенесення в ранньому дитинстві хвороби;

ü посилення перебігу хвороби;

ü нездорові, конфліктні взаємовідносини в сім'ї;

ü надзвичайна убогість інтелектуального та емоційного життя сім'ї.

Василь Олександрович по відношенню до таких дітей застосовував одну з найгуманніших, найтактовніших, безболісних методик - методику захисного навчання і виховання. Цим він відкрив нову сторінку у психолого-педагогічній теорії і практиці.

Діти з особливими освітніми потребами, на думку видатного педагога, потребують постійної батьківської підтримки. Тому директор велику увагу приділяв роботі з батьками цих учнів, залучаючи до такої роботи усіх членів родини. В.О.Сухомлинський виносив на обговорення з такими батьками найбільш актуальні, на його думку, теми: «Дитина – дзеркало родини», «Філософія дитячого щастя», «Роль батьків у вихованні успішного громадянина, сім’янина, особистості», «Вірте у свою дитину», «Моральні сили для подолання своїх слабких сторін дитина черпає у своїх успіхах». Одна з груп Батьківської школи так і називалась «Група батьків розумово ослаблених дітей». Для них директор школи разом з колегами розробляв спеціальні пам’ятки і рекомендації, які вони повинні були враховувати у вихованні своїх дітей.

В.О.Сухомлинський пришов до висновку про необхідність створення в Павлиській школі психологічної служби, головне завдання якої полягало у психологічному супроводі вихованців з особливими освітніми потребами.

Згодом, з ініціативи директора у школі було утворено психологічну комісію, до складу якої крім директора та його заступників входили найдосвідченіші педагоги, які найкраще знали дитячу психологію. Вони готували заняття психологічних семінарів, які сприяли усебічному вивченню особистості школяра і підвищенню професійної майстерності вчителів шляхом поглиблення психологічних знань. Тому що без знання психологічних особливостей вихованців важко було б організувати навчально-виховний процес.

Протягом 1965–1970р.р. під безпосереднім керівництвом та за участю Василя Олександровича було проведено 42 семінари. Як правило, на кожному засіданні семінару він особисто виступав з доповіддю. До обговорення винесених питань залучалися всі педагогічні працівники. На кожному засіданні обговорювалися психолого-педагогічні характеристики дітей з особливими освітніми потребами.

Таким чином на підставі аналізу протоколів психологічних семінарів, педагогічних рад, аналізів уроків учителів, які відвідував директор, спогадів його сучасників можна зробити висновок про те, що робота з дітьми із особливими освітніми потребами у Павлиській школі була поставлена на наукову основу.

Всі педагоги нашого освітнього закладу, хто працює з дітьми з особливими освітніми потребами, пам’ятають слова видатного педагога про те, що «…виховання відстаючих, невстигаючих, «нездібних», «бездарних» - це пробний камінь педагогіки, її майстерності, мистецтва, людяності…»[3].

Творчо використовуючи настанови і рекомендації Василя Олександровича педагогічний колектив освітнього закладу приділяє велику увагу роботі з такою категорією дітей.

Шкільний психолог на початку нового навчального року ознайомлює всіх вчителів, які працюють із учнями з особливими освітніми потребами із сучасними методиками, які використовують у роботі з такими учнями. Для них розроблені методика діагностування психічного розвитку і корекційно-розвивальна програма з використанням казок В.О. Сухомлинського. Такі заняття спрямовані на розвиток як когнітивної, так і емоційно-вольової сфер учнів з особливими освітніми потребами.

В освітньому закладі щомісяця проводяться заняття психолого-педагогічних семінарів. Наведу лише кілька прикладів: «Інклюзивне навчання – від теорії до практики», «Причини та механізми шкільної неуспішності», «Психологічні особливості дитини з синдромом раннього дитячого аутизму», «В.О. Сухомлинський про виховання толерантної поведінки особистості», «Особливості роботи з дітьми, які мають вади інтелектуального розвитку» та інші.

На кожне засідання психолого-педагогічного семінару шкільний психолог разом з класним керівником готують детальну психолого-педагогічну характеристику дитини з особливими освітніми потребами, проводять анкетування, використовуючи відповідний інструментарій.

Практичний психолог, логопед, соціальний педагог та вчителі тісно співпрацюють з фахівцями Олександрійського інклюзивно-ресурсного центру, творчо використовують їх рекомендації в своїй практичній діяльності. Вони здійснюють психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами. В.О.Сухомлинський надавав великого значення освітньому середовищу, яке оточує дітей з особливими освітніми потребами. Тому фахівці центру допомагають педагогічному колективу пристосувати освітнє середовище до потреб дитини. З урахуванням їх рекомендацій вчителі проводять корекційно-розвиткові заняття, які допомагають таким дітям ефективніше опановувати індивідуальну програму розвитку.

Для проведення таких занять в школі створена ресурсна кімната, можливості якої вдало використовуються для адаптації дітей з особливими освітніми потребами. Підбір дидактичних та розвиваючих ігор здійснюється з урахуванням індивідуальних та особливих освітніх потреб учнів. Кімната має навчально-пізнавальну зону, яка умовно поділяється на навчальну, ігрову та зону відпочинку, обладнана всіма необхідними меблями та дидактичними матеріалами для занять відповідно до певної зони. Так, в навчальній зоні є сучасне комп’ютерне обладнання: інтерактивний комплекс, інтерактивна панель, ноутбук, принтер, аудіопрогравач та ламінатор. Придбано дидактичний набір Фребеля, який вдало використовується для вивчення кольорів, форм, розвитку мовлення, мислення, комунікації. Настільні ігри, конструктори, головоломки, мозаїки, шнурівки та соціально-комунікативні іграшки сприяють розвитку дрібної та крупної моторики, координації рухів, розвивають логічне мислення, пам’ять, увагу.

В такому середовищі панує невимушена, творча, пізнавально-розважальна атмосфера, встановлюються та налагоджуються партнерські зв’язки між педагогами та учнями. Ігрова діяльність спонукає дітей до комунікації, вчить взаємодіяти в команді. Це безумовно має значний вплив на їх загальний психічний і емоційний стан, допомагає засвоїти навички спілкування та поведінки у суспільстві.

Пересувний м’який модульний конструктор, спортивний куточок з обладнанням, балансири, модульний набір «Лабіринт» – все це допомагає дітям розвиватися та швидше адаптуватися до освітнього процесу.

Сучасна інтерактивна підлога, яка реагує на кожен рух – цікава розвага для будь-якого учня. Її можна використовувати не тільки для відпочинку, але й для навчання. За допомогою спеціальних програм діти в ігровій формі непомітно для себе вивчають букви, склади, отримують нові знання з біології, географії, історії та інших предметів, активно включаються в освітній процес.

Для проведення корекційно-розвиткової роботи та релаксації школярів в ресурсній кімнаті створена зона відпочинку. Використання пісочної терапії, м’яких крісел-груш дозволяє зняти психо-емоційне напруження, розвивати та вдосконалювати сенсорні, вестибулярні і рухові можливості дітей.

Навчально-матеріальна база ресурсної кімнати в повній мірі використовується логопедом для проведення корекційно-розвиткових занять з дітьми, які мають певні вади мовлення.

Сьогодні ми працюємо і над створенням побутово-практичної зони, де діти з обмеженими освітніми потребами можуть набувати навичок самообслуговування з допомогою педагогів.

Зі сказаного вище цілком зрозуміло, що ідеї, висунуті й розвинуті В.О.Сухомлинським, особливо актуальні сьогодні в епоху формування Нової української школи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. 1. Закон України «Про освіту» // Відомості Верховної Ради (ВВР, 2017, № 38-39, ст.380).

2. Концепція "Нова українська школа". [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainskashkola-compressed.pdf.

Шукати в цьому блозі

ВСЕУКРАЇНСЬКА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ "ПЕДАГОГІКА ПАРТНЕРСТВА: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ"