ПАРТНЕРСЬКА ВЗАЄМОДІЯ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ В КОНТЕКСТІ ІДЕЙ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

 

УДК 159.98:376.3

                                                                                              Вікторія Павлюх

м. Кропивницький 

ПАРТНЕРСЬКА ВЗАЄМОДІЯ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ В КОНТЕКСТІ ІДЕЙ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

У статті розглянуто прикладні аспекти створення партнерської взаємодії  в умовах інклюзії в контексті ідей Василя Сухомлинського.

Ключові слова: партнерство, взаємодія, інклюзія, команда психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами.

The article examines the applied aspects of creating partnership interaction in conditions of inclusion in the context of Vasyl Sukhomlynskyi's ideas.

Key words: partnership, interaction, inclusion, a team of psychological and pedagogical support for children with special educational needs.

Вступ. Одним із важливих напрямів модернізації сучасної освіти є спрямування на створення демократичних взаємин між усіма учасниками освітнього процесу, що суттєво відображується на організації процесу навчання. На відміну від традиційної системи, демократичні стосунки сприяють оптимізації атмосфери співробітництва, зниженню монологічного викладу матеріалу та переходу до діалогічного спілкування з учнями, інтенсифікації впровадження в навчальний процес активних методів навчання, що активізує можливості розкриття творчої особистості, розвитку ініціативи, активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів відповідно індивідуальним особливостям, зокрема і в умовах інклюзії.

Одним із постулатів запровадження Концепції «Нова українська школа» є педагогіка партнерства. Під «педагогікою партнерства» розуміють напрям педагогіки, який вміщує в себе систему прийомів і методів навчання й виховання спираючись на засади гуманізму і творчого підходу до розвитку особистості [2]. Особливої актуальності партнерська взаємодія набуває через запровадження нових форм освіти дітей з особливими освітніми потребами, які потребують синергетичного підходу до діяльності різних фахівців, батьків дітей, громадських організацій та самих учнів. На сучасному етапі активних пошуків нових шляхів реформування освіти особливо зростає науково-практична значущість творчої спадщини В. Сухомлинського, оскільки він створив виховну систему, співзвучну із завданнями сучасної школи.

Поняття партнерства в освітньому середовищі розкривається у працях В.Моргуна (педагогіка співпраці), В. Сухомлинського (гуманістична педагогіка), О.Коханової (психологія партнерської взаємодії в освіті), Н.Шигонської (професійна взаємодія), С.Максименка (психологічні проблеми модернізації освіти в Україні), Г.Татаринцевої (визначення поняття «партнерство»).

Реалізації проблеми гуманізації освіти в контексті інклюзивного навчання присвячено роботи українських  (Н. Ворон, А. Колупаєвої, Ю. Найди, Н. Софій, Н. Шматко) та зарубіжних дослідників (Т. Бут, Х. Вулі, Д. Деппелер, Т. Лорман, Д. Бішоп, Д. Роза,М. Емітейдж)  та ін.

Однак, зважаючи на розроблені принципи інклюзивної освіти, потребує дослідження питання створення партнерської взаємодії в умовах інклюзивного навчання. Зважаючи на численність досліджень спадщини В. Сухомлинського та актуальність принципів партнерства в умовах інклюзії, доцільно більш детально визначити особливості реалізації принципу партнерства у педагогічній спадщині В. Сухомлинського, що і є метою статті.

Виклад основного матеріалу. Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей [2, с. 23]. Метою інклюзивного навчання є покращення навчального середовища, в якому вчитель та учні відкриті до різноманіття, де гарантується забезпечення потреб учнів і повага до їхніх здібностей і можливостей бути успішними. Тому важливого значення набуває запровадження в освітній простір інклюзивного навчання педагогіки партнерства.

Педагогіка партнерства набуває вагомого значення і як вектор гуманного і творчого підходу до кожного учасника освітнього процесу, оскільки Концепція Нової української школи базується на якісно новому рівні побудови взаємин між тріадою учасників: учнями, педагогами й батьківською громадою. Процес взаємодії учня та вчителя за В. Сухомлинським є різновидом партнерства. Партнерство – це, перш за все, повага до особистості; доброзичливість, довіра у відносинах; діалог, взаємодія, взаємоповага; розподілене лідерство (активність, право вибору та відповідальність, вміння приймати рішення); що будуються на загальних принципах (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей) [1].

Новий зміст освіти щодо співробітництва педагогів і батьків, з метою створення індивідуальної парадигми розвитку дитини з особливими освітніми потребами, полягає постійній взаємодії фахівців команди психолого-педагогічного супроводу. Згідно Наказу Міністерства освіти і науки України № 609 від 08.06.2018 року, затверджено Примірне положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти. Згідно цього положення визначено порядок організації діяльності команди психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами, які здобувають освіту в умовах інклюзивного навчання в закладах загальної середньої та дошкільної освіти [1].

Ознаками команди є:

-         згуртованість (члени команди діють спільно, вирішуючи конкретні завдання);

-         сумісність (максимальна задоволеність учасників команди один одним);

-         спрацьованість (взаємодія членів команди дає позитивну динаміку розвиту дитини з особливими освітніми потребами);

-         цілеспрямованість (наявність спільної мети).

Партнерство в закладі загальної середньої освіти включає співпрацю в команді вчителів інклюзивного класу, асистента вчителя, корекційних педагогів, батьків, учнів та адміністрації. Кожен із членів команди виконує певні функції: асистент вчителя веде спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, інтересів та потреб; корекційні педагоги надають корекційно-розвивальні послуги дитині з особливими освітніми потребами; батьки доводять інформацію про дитину, створюють умови для навчання, виховання та розвиток дитини; адміністрація забезпечує безперешкодні умови доступності, розумного пристосування та перебування в навчальному закладі згідно принципів універсального дизайну; учні з ООП цілеспрямовано виконують завдання ІПР для досягнення поставлених цілей.

Кожен учасник команди психолого-педагогічного супроводу  для успішної реалізації мети повинен бути партнером для всіх інших учасників команди, діяти за принципами партнерства та створювати навколо себе комфортне середовище партнерської взаємодії.

Основною ідеєю педагогіки партнерства є те, що «в кожній людині містяться потенційні можливості до зростання і розвитку, тому необхідно сприяти їх пробудженню». На неповторність кожної дитини та розвиток індивідуальних особливостей наголошував у своїх творах В.О.Сухомлинський «Людська індивідуальність дитини неповторна…У кожної людини є задатки, обдаровання, талант до певного виду або кількох видів (галузей) діяльності…Поважати в кожному учневі людину, виявляти до нього гуманне ставлення – це, насамперед, розкрити в ньому таку людську неповторність» [4, с. 88].Саме тому педагогіка партнерства є одним із факторів ефективної взаємодії учасників освітнього процесу.

Термін «партнерство» переважно визначають як:

– систему взаємовідносин, які відбуваються у процесі певної спільної діяльності;

– спосіб взаємодії і взаємин, організованих на принципах рівності, добровільності, рівнозначності та доповнюваності всіх її учасників.

У Концепції Нової української школи, до основних принципів педагогіки партнерства віднесено:

-         повага до особистості;

-         доброзичливість і позитивне ставлення;

-         довіра у відносинах, стосунках;

-         діалог – взаємодія – взаємоповага;

-         розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків);

-         принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).

В основі педагогіки партнерства лежить формула: «Діалог – Довіра – Домовленість».

Одним з головних умінь, під час реалізації принципу партнерства, повинно стати вміння спілкуватися з людьми та отримувати радість від цієї діяльності. Спілкування суб’єктів освітнього процесу розпочинається з діалогу. Навчальний діалог є основним методом партнерства, співробітництва усіх учасників команди психолого-педагогічного супроводу. Будь-яка спільна діяльність потребує уміння слухати, розмовляти, відповідати на питання, вступати у діалог. З педагогічного досвіду В. Сухомлинського, діалог -  специфічна форма спілкування, коли людина сприймається як партнер із правом на власну позицію, на свій індивідуальний спосіб сприйняття світу [5]. Діалог дає змогу самовираження кожному із партнерів спілкування. Уроки видатного педагога – це своєрідна форма духовного спілкування з дітьми, а не просто академічний час, що відведений для викладу нового матеріалу та оцінки знань. Важливою передумовою проведення таких уроків є побудова їх на правильній діалогічній взаємодії вчителя з учнями.

У партнерській взаємодії, діалог являє собою професійну позицію кожного учасника команди психолого-педагогічного супроводу стосовно учня з особливими освітніми потребами, метою яких є зробити дітей активними учасниками власного процесу навчання, залучити до спільної з педагогами діяльності в процесі пізнавального пошуку. І якщо діалог позитивний, встановлюється Довіра. Тільки на довірі тримається обов’язкове виконання домовленостей  в умовах партнерської взаємодії. В. Сухомлинський у своїх працях «Духовний світ школяра», «Методика виховання колективу» рекомендує викладачам та батькам вчити дітей добру, любові, милосердю. В системі принципу партнерства відбувається утвердження та єдність інтелектуальної діяльності, світоглядних переконань та творчої співпраці. В. Сухомлинський звертає увагу на те, що кожен має пройти школу доброти, радості та відчути себе справжнім захисником всього живого [4].

Третій компонент – домовленість. На думку В. Сухомлинського ефективний виховний вплив можливий тільки за умовах спрямованої діяльності всього педагогічного колективу школи, батьків, громадськості, соціального середовища. У системі інклюзивної освіти є неприпустимістю невиконання своєї частини домовленостей хоча б одного з учасників команди психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами, оскільки не буде ефективною робота з індивідуальної траєкторії розвитку дитини.

Висновки. Таким чином, на етапі розвитку й реформування освітньої галузі все більш дієвого й особливого значення набуває педагогіка партнерства, вкрай потрібна при формуванні добровільних й рівних відносин між учасниками команди психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами в закладах освіти. Створену В. Сухомлинським систему партнерства можливо розглядати як приклад цілісного всесвіту для формування та розвитку особистості. У своїй практичній діяльності педагог розкрив високе культурне значення виховання дітей. У педагогічній системі вченого висвітлені ідеї, що спираються на вічні істини – допитливість, мудрість, послідовність навчання та справедливість, що співвідносяться з викликами сучасної освіти.

Список використаних джерел

1.  Наказ Міністерства освіти і науки України № 609 від 08.06.2018 року «Про затвердження примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/npa/prozatverdzhennya-primirnogo-polozhennya-pro-komandu-psihologo-pedagogichnogosuprovodu-ditini-z-osoblivimi-osvitnimi-potrebami-v-zakladi-zagalnoyi-serednoyi-tadoshkilnoyi-osviti.

2.  Нова українська школа: концептуальні засади реформування середньої школи / редкол. К.: МОН, 2016. 38 с. URL: https://base.kristti.com.ua/?p=1129

3.  Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві. К. : Радянська школа, 1988. 310 с.

4.  Сухомлинський В.О. Людина неповторна. // Вибрані твори в 5 т. К.: Радянська школа, 1976. Т.5. С. 82-102

5.  Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи // Вибрані твори в 5 т. К.: Радянська школа, 1976. Т. 4. С. 414-416.