ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ АСПЕКТ У СФЕРІ ДІЯЛЬНОСТІ «ЛЮДИНА-ЛЮДИНА»

 

УДК 159.942(043)

Ангеліна Шкурко

м. Харків

ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ АСПЕКТ У СФЕРІ ДІЯЛЬНОСТІ

«ЛЮДИНА-ЛЮДИНА»

У дослідженні автором на основі аналізу психолого-педагогічної, наукової та спеціальної літератури розкрито психоемоційний аспект у сфері діяльності «людина-людина». Розкрито сутність окремих складових емоційного інтелекту, а саме: емпатії, інтуїції, толерантності, гнучкості, асертивності, сенситивності та самооцінки.

Ключові слова: емоційний інтелект, психоемоційний аспект, майбутні фахівці з психології.

In the author's research, based on the analysis of psychological-pedagogical, scientific and special literature, the psycho-emotional aspect in the field of «person-to-person» activity is revealed. The essence of individual components of emotional intelligence is revealed, namely: empathy, intuition, tolerance, flexibility, assertiveness, sensitivity and self-esteem.

Keywords: emotional intelligence, psycho-emotional aspect, future specialists in psychology.

 

Вступ. В умовах сьогодення (пандемія COVID-19, воєнна агресія росії, кіберсоціалізація суспільства, цифровізація освіти тощо) рівень емоційного інтелекту є важливим фактором розвитку особистості, який сприяє якісному виконанню професійних обов’язків та забезпечує налагодження комунікації в усіх сферах діяльності, які передбачають взаємодію з людьми, «різноманітні соціокультурні та економічні трансформації в сучасному суспільстві, глобалізація усіх сфер життя безумовно впливають на формування самої особистості людини, її зміни як зовнішньо, так і внутрішньо. І якщо раніше, ще в минулому столітті, більше уваги приділяли розвитку логічного мислення, то нині актуальним стало збагачення емоційного інтелекту людини, який, передусім, має вагомий вплив на всебічний розвиток особистості, зокрема й розвиток її професійних якостей» [4].

Професійна діяльність майбутніх фахівців із психології у системі «людина-людина» має свої психологічні особливості. Вони визначаються стратегічною метою професійної діяльності фахівця та способами її досягнення, а також його психоемоційним налаштуванням під час виконання професійних обов’язків. Стандартні обставини діяльності  майбутніх фахівців із психології – це різнопланові ситуації психічного напруження, постійна необхідність змінювати види діяльності, уміння володіти власними емоційними проявами, розуміти внутрішнє стан тих людей, із якими треба працювати.  

Психоемоційний аспект у сфері діяльності «людина-людина», пов’язаний із емоційною компетентністю, яка сприяє прийняттю відповідних рішень та дій шляхом інтелектуальної обробки емоційної інформації [1, с. 7].

Проблема психоемоційного аспекту в професійній діяльності у сфері освіти досліджували науковці Ю. Бреус, І. Коцан, Г. Ложкін та М. Мушкевич. Емоційний інтелект та його складові вивчали психологи, серед яких О. Брюховецька та Г. Сміт.  Аналіз результатів їх досліджень дав змогу дійти висновку, що проблема психоемоційного аспекту  у сфері діяльності «людина-людина», зокрема в діяльності майбутніх фахівців із психології малодосліджена, що й потребує поглибленого вивчення. Отже, метою дослідження визначено необхідність з’ясування психоемоційного аспекту у сфері діяльності «людина-людина».

Виклад основного матеріалу. Психоемоційний аспект майбутніх фахівців із психології у системі «людина-людина» передбачає розвиток здібностей, які дозволяють людині здійснювати емоційно-вольову саморегуляцію, розпізнавати емоційний стан оточення, бути компетентним у міжособистісних відносин і зберігати власне психологічне благополуччя. Розвиток цих здібностей відображається у змісті феномена емоційного інтелекту.

Емоційний інтелект проявляється у здатності до об’єктивної самооцінки та оцінці інших під час взаємодії у професійній діяльності, здійсненні адаптивної поведінки та збереженні емоційного благополучча. Проаналізуємо окремі складові емоційного інтелекту, які повинні бути притаманні фахівцям у сфері діяльності «людина-людина», серед яких виокремимо: емпатія, інтуїція, толерантність, гнучкість, асертивність, сензитивність, самооцінка [1, 3].

Емпатія – це розуміння почуттів іншої людини, здатність виявляти відповідні свої почуття, уміння співпереживати. Емпатія допомагає майбутнім фахівцям із психології через правильне розуміння почуттів іншої людини  будувати подальшу взаємодія з нею.

Інтуїція – це здатність несвідомого пізнання істини шляхом вгадування або спираючись на попередній досвід. Завдяки інтуїції майбутні фахівці з психології можуть інтуїтивно правильно планувати професійну діяльність, яка передбачатиме неусвідомлене бачення результатів.

Толерантність відображає здатність майбутніх фахівців із психології будувати взаємостосунки на основі поваги, рівності та  взаєморозуміння між різними культурами, етносами, світобаченням, віросповіданням, політичних поглядів тощо.

Гнучкість представлена готовністю та можливістю майбутніх фахівців із психології  адаптувати психоемоційний стан відповідно до ситуації професійної діяльності. Тобто гнучкість емоційного інтелекту можна розуміти як самоконтроль.

Асертивна поведінка характеризується впевненістю у своїх діях, відповідальністю за свої рішення, оптимістичним сприйняттям критики, відстоюванням своїх прав. Асертивну поведінку О. Брюховецька вважає найбільш доречним способом міжособистісної взаємодії. Фахівець, який успішно опанував асертивну поведінку, має адекватну самооцінку, тактовний, впевнений та цілеспрямований, здатний забезпечувати позитивну атмосферу в професійній діяльності, бути автономним у професійній діяльності, адаптувати професійну діяльність до різних змін. Водночас адаптивна поведінка сприяє покращенню іміджу спеціаліста, який підтримує дружнє середовище та продукує толерантні взаємовідносини [2].

Сензитивність – це цілісна, загальна властивість як здатність передбачати (прогнозувати) почуття, думки та поведінку іншої людини. Психолог Г. Сміт виділив чотири типи сензитивності:

1.       Наглядова сензитивність – здатність спостерігати за іншою людиною й одночасно запам’ятовувати, як вона виглядала та що говорила.  Під час спостереження увага акцентується на: мовленні, координаційних рухах, виразності мовлення та статури, тактильних діях, ароматах, інтроспекції.

2.       Теоретична сензитивність – здатність застосовувати теорії для більш точних інтерпретацій та передбачень емоційного стану інших. Опанування різних теорій дозволить покращити рівень розуміння власної поведінки та оточення.

3.       Номотетична сензитивність – здатність розуміти типового представника тієї чи іншої соціальної групи для передбачення поведінки інших членів цієї групи. Це вміння виявляти закономірності та використовувати дедуктивний метод пізнання про соціальну групу після спілкування з конкретною людиною, яка є носієм типових рис цієї соціальної групи.

4.       Ідеографічна сензитивність – здатність розуміти своєрідність кожної людини. Під час взаємодії з людиною відбувається поступове вивчення людини, що дозволить здійснити точні передбачення її поведінки у різних ситуаціях [5].

Уважаємо, що однією із найважливіших складових емоційного інтелекту майбутніх фахівців із психології є самооцінка. Саме від рівня сформованості реальної самооцінки залежить психоемоційний аспект професійної діяльності. Реальна самооцінка сприяє формуванню таких навичок: утвердити чи спростувати правильність вибору способів досягнення мети, виявити перешкоди та недоліки у діяльності, налаштуватися на оптимістичне сприйняття критики тощо. Крім того, самооцінка є обов’язковою умовою реалізації самоконтролю та самовдосконалення як ключових форм прояву психоемоційного благополуччя.

Висновки. Отже, психоемоційний аспект у сфері діяльності «людина-людина», представлений професійною діяльністю майбутніх фахівців із психології, складається з емоційного інтелекту особистості. З’ясовано, що високий рівень сформованості емоційного інтелекту характеризується здібностями до розпізнавання емоційного стану оточення та правильного виявлення власних емоцій, до коригування атмосфери до змін почуттів та настрою, а також навичками самоконтролю та самооцінювання.

Список використаних джерел

1.       Бреус Ю. Роль емоційного інтелекту в професійній діяльності керівника закладу середньої освіти : навч. посібник. Київ : ДП «НВЦ «Пріоритети», 2016, 36 с.

2.       Брюховецька О. В. Асертивність як складова професійної толерантності керівників закладів загальної середньої освіти. Вісник післядипломної освіти. Серія : Соціальні та поведінкові науки. 2019. Вип. 8(37). С. 36-49. URL : https://cutt.ly/nVjWOa6 (дата звернення: 11.09.2022).

3.       Психологія здоров’я людини / За ред. І. Я. Коцана. Луцьк : РВВ «Вежа»; Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2011. 430 с

4.                Харківська А.А. Формування емоційного інтелекту у майбутніх фахівців соціальної сфери. Науковий журнал Хортицької національної академії, 2022. Вип.5  URL : https://cutt.ly/oVjWTy3 (дата звернення: 20.09.2022).

5.       Smith H.C. Sensitivity Training: The Scientific Understanding of Individuals. New York, 1973. 266 p.