РЕАЛІЗАЦІЯ ІДЕЙ ПЕДАГОГІКИ ПАРТНЕРСТВА В ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

 

УДК 373.3/5.0912.2:37.064

Людмила Келембет,

Оксана Фляк,

м. Івано-Франківськ

РЕАЛІЗАЦІЯ ІДЕЙ ПЕДАГОГІКИ ПАРТНЕРСТВА

В ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

У статті розглядаються окремі аспекти реалізації ідей педагогіки партнерства в творчій спадщині Василя Сухомлинського та їх роль в організації освітнього процесу в контексті Нової української школи.

Ключові слова: педагогіка партнерства, освітнє середовище, освітній процес, Василь Сухомлинський, нова українська школа.

The article examines specific aspects of the implementation of the ideas of pedagogical partnership in the cultural heritage of Vasyl Sukhomlynskyi and their role in the organization of the educational process in the context of the New Ukrainian School.

Keywords: pedagogical partnership, educational environment, educational process, Vasyl Sukhomlynskyi, New ukrainian school.

Вступ. В умовах реалізації Нової української школи педагогіка партнерства набуває важливого значення як один із факторів ефективної взаємодії учасників освітнього процесу. З огляду на це, педагогічна спадщина Василя Сухомлинського є невичерпним джерелом мудрості. Звертаючись до творчих напрацювань видатного педагога, можна знайти відповіді, що виникають в освітньому процесі в умовах впровадження нової української школи. Теоретико-практичні рекомендації Василя Сухомлинського не втрачають своєї актуальності, а, навпаки, в умовах сьогодення, набувають нового звучання. Новий зміст освіти, методика навчання та освітнє середовище – такі основні складові нової української школи.

У концептуальних засадах «Нової української школи» зафіксовано основні принципи педагогіки партнерства: повага до особистості; доброзичливість і позитивне ставлення; довіра у стосунках; діалог – взаємодія – взаємоповага; розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків); принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей) [2, с. 34–35].

Педагогіка партнерства, як стверджує сучасна педагогічна наука, – це чітко визначена система взаємовідносин всіх учасників освітнього процесу (учнів, батьків, учителів, громади), яка організовується на принципах добровільності й спільних інтересів; ґрунтується на повазі й рівноправності всіх учасників, дотримуючись визначених норм (права та обов’язки) та враховуючи ціннісні орієнтири кожної зі сторін; передбачає активне включення всіх учасників у реалізацію спільних завдань та готовність брати на себе відповідальність за  їхні результати [2, с. 34–35].

Проблема педагогіки партнерства була в центрі уваги Ш. Амонашвілі, І. Іванова, О. Захаренка, С. Лисенкової, В. Шаталова та інших педагогів-практиків. Серед них чільне місце займає й постать видатного педагога Василя Сухомлинського, у педагогічній спадщині якого ідея співпраці всіх суб’єктів виховання (сім’ї, школи та громади) знайшла належне обґрунтування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що до аналізу педагогічної спадщини В. Сухомлинського зверталися вітчизняні вчені: І. Бех, Г. Бондаренко, А. Богуш, М. Вашуленко, Г. Волков, В. Кузь, М. Мухін, В. Риндак, О. Савченко, О. Сухомлинська, В. Федяєва та ін. Деякі аспекти педагогіки партнерства та шляхи її реалізації в діяльності видатного педагога-гуманіста були в полі зору М. Антонця, Л. Бондар, В. Бутенка, В. Василенка, Т. Кочубей, А. Луцюка, А. Рацула, А. Розенберга, Л. Ткачук, М. Сметанського, К. Юр’євої та ін. [2, с. 35].

Мета статті полягає у розкритті сутності й окремих аспектів реалізації педагогіки партнерства в творчій спадщині Василя Сухомлинського.

Виклад основного матеріалу. В умовах реалізації Нової української школи зростає роль учителя, здатного до формування всебічно розвиненої, цілісної особистості учня, патріота з активною громадянською позицією, інноватора, спроможного змінювати навколишній світ та вчитися впродовж життя.

У своїх працях Василь Сухомлинський приділяв велику увагу професії вчителя. Справжній педагог, за твердженням Василя Олександровича, по-перше, має любити дітей, радіти можливості спілкуватися з ними; по-друге, повинен бути кваліфікованим фахівцем, по-третє, розумітися у педагогіці і психології; по-четверте, досконало володіти методикою викладання. Всі ці ідеї відображені у Концепції «Нової української школи» [1].

Актуальними в умовах сьогодення є погляди В. Сухомлинського на професію вчителя і шляхи розвитку його фахової майстерності. На його думку, головним змістом професійних знань є грунтовне знання предмета, методики його викладання, знання педагогіки і психології: вчителеві треба знати значно більше, ніж вимагає програма [5, Т. 4, с. 55], «Знайте в сто раз більше, ніж даєте учням на уроках», без твердого психологічного грунту нема педагогічної культури [5, Т. 4, с. 455], «Кожен рік повинен збагачувати технічну лабораторію педагогічної праці» [5, Т. 4, с. 511].

Поєднання практики з елементами наукового дослідження Василь Олександрович вважав вищим етапом педагогічної творчості: «стає майстром педагогічної праці звичайно той, хто відчув себе дослідником» [5, Т. 4, с. 471], «постійне поповнення наукових знань дуже важлива умова багатого інтелектуального життя учнівського колективу, передумова високого наукового рівня викладання основ наук [5, Т. 4, с. 220].

Основою педагогіки партнерства є спілкування, взаємодія та співпраця між вчителем, учнем та батьками. Учасники освітнього процесу об’єднані спільними цілями та прагненнями і є самостійними й відповідальними за свої результати.

Процес взаємодії учня та вчителя за В. Сухомлинським є різновидом партнерства. Партнерство – це, перш за все, повага до особистості; доброзичливість, довіра у відносинах; діалог, взаємодія, взаємоповага; розподілене лідерство (активність, право вибору та відповідальність, вміння приймати рішення); що будуються на загальних принципах (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей) [4, с. 115].

Педагогічною наукою доведено, що партнерство можливе лише при взаємодії, основою якої є діалог. Він будується за такою моделлю: довіра – рівність – добровільність – відповідальність.

Педагог зазначав, що без діалогічності не вийде взаємодії, оскільки будь-яка спільна діяльність потребує вміння домовлятися, вступати в діалог. Саме наявність та якість діалогу свідчить про рівень реалізації суб’єкт- суб’єктного підходу. У здійсненні діалогу провідними орієнтирами етичної поведінки вчителя повинні виступати: відсутність роздратування, емоційна стриманість, позитивна відкритість до суб’єкта педагогічної взаємодії, терпимість до думки іншої людини, перевага організаційних можливостей над дисциплінарними, зниження в партнерів тривожності та напруженості, перевага активних форм реагування над реактивними тощо [2, с. 36].

Новою в теорії педагогіки партнерства В. Сухомлинського, що викликала широкий відгук, була ідея зближення школи та родини, як він це називав – «співдружність родини та школи». У статті «Слово до батьків» та в інших роботах автор пропагував ідею повернення педагогічної відповідальності в родину. Він писав, що не тільки школа виховує й дає освіту, а й родина, причому з першого дня існування дитини вона виконує ці ж функції. Тому родина та школа повинні розвиватись разом. Він закликав до педагогічної освіти не тільки дітей і вчителів, а й батьків. Щодо цієї проблеми, то педагог писав: «Удосконалення, поглиблення суспільного виховання означає не применшення, а посилення ролі родини. Гармонійний, усебічний розвиток можливий тільки там, де два вихователі – школа й родина – не тільки діють разом, ставлячи перед дітьми одні й ті ж вимоги, а й є однодумцями, розділяють одні й ті ж переконання, завжди виходять з одних і тих самих принципів, ніколи не допускають розбіжностей ні з метою, ні у процесі, ні в засобах виховання» [2, с. 37].

У педагогічній спадщині Василя Сухомлинського чільне місце займають рекомендації стосовно виховання дитини, формування високоморальної творчої особистості, становлення громадянина і патріота України, починаючи з початкової ланки.

Основні ідеї, які розвинув Василь Олександрович у таких загальновідомих творах, як «Серце віддаю дітям», «Павлиська середня школа», «Народження громадянина», «Сто порад учителеві» та інших працях, – це любов до дитини; розвиток творчих сил кожної окремої особистості в умовах колективної співдружності на основі етико-естетичних цінностей, інтересів, потреб, який спрямований у кінцевому підсумку на творчу працю; культ природи; розробка демократичних педагогічних засобів і методів навчання й виховання (повага, заохочення, опора на позитивне, моральне покарання); звернення до внутрішнього світу дитини; розвиток ідеї «радості пізнання», тобто емоційне сприйняття процесу навчання; демократизація структури управління освітнім процесом у школі (психологічний і педагогічний семінари, школа для батьків тощо) [5, с. 384]. Усі наукові праці В. Сухомлинського пронизані любов’ю до дітей, а його ідейні постулати спрямовані на формування та розвиток творчих здібностей учнів. Його Школа радості є прикладом для наслідування сучасним педагогам.

Це педагогіка, що грунтується на партнерстві між учнем, учителем та батьками, орієнтації на потреби учня в освітньому процесі, реалізації принципу дитиноцентризму. Це структурно нова українська школа, яка передбачає добре засвоєння нового змісту освіти й оволодіння компетентностями для життя: спілкування державною (і рідною в разі відмінності) мовами; спілкування іноземними мовами; математична грамотність; компетентності в природничих науках і технологіях; соціальні і громадянські компетентності та ін. Цьому сприятиме освітнє середовище, що забезпечить необхідні умови, про які так мріяв В. Сухомлинський.

Висновки. Отже, реалізація ідей педагогіки партнерства є нагальною потребою сучасної освіти, впровадження нової педагогічної етики, визначальними рисами яких є взаєморозуміння, взаємодопомога та творча співпраця всіх суб’єктів взаємодії (педагога, учня, батьків, громади).

Ідеї педагогіки партнерства закладено у всій багатогранній творчій спадщині Василя Олександровича Сухомлинського – Людини, Гуманіста, Вченого, Патріота. Їх уміле використання дає змогу забезпечити всебічний розвиток учня – особистості, патріота, інноватора, готового до розбудови й захисту України, проєктування свого життя, соціалізації у суспільстві. 

Список використаних джерел

1. Концепція «Нова українська школа» (2017). – Режим доступу : – https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf

2.  Білецька І. О., Коберник О. М. Педагогіка партнерства та її реалізація в творчій спадщині В. Сухомлинського / І. О. Білецька, О. М. Коберник // Наукові записки. – Випуск 171 – Серія: Педагогічні науки. – К. : 2018. – с. 34–38.

3.    Кічук Надія. Педагогіка партнерства з сім’єю у контексті сухомлиністики / Надія Кічук // Науковий вісник МНУ імені В. О. Сухомлинського. Педагогічні науки. – Том 1., – № 3 (02). – Вересень. – К. : 2018. – с. 75–78.

4. Павлова Ольга. Принцип партнерства у педагогічній системі В. Сухомлинського / Ольга Павлова // Науковий вісник МНУ імені В. О. Сухомлинського. Педагогічні науки. – Том 1. – № 3 (02). – Вересень. – К. : 2018. – с. 114–118.