ПАРТНЕРСЬКА СПІВПРАЦЯ З БАТЬКАМИ ЗАРАДИ МОРАЛЬНОЇ ЗРІЛОСТІ ДІТЕЙ

 УДК 37.064.1:17.023.5-053.4/.6

Ольга Третяк

м. Київ 

ПАРТНЕРСЬКА СПІВПРАЦЯ З БАТЬКАМИ ЗАРАДИ МОРАЛЬНОЇ ЗРІЛОСТІ ДІТЕЙ 

         Стаття присвячена актуальній темі – педагогіці партнерства в системі роботи закладів загальної середньої освіти. Педагогіка партнерства – це простір дитинства, який будується на засадах рівності, діалогу, співпраці. Вона є складником концепції Нової української школи, спрямованої на те, щоб побудувати довіру між школою, дітьми, батьками та суспільством.

         Ключові слова: педагогіка партнерства, особистість, батьки, взаємини, безпека дітей, толерантність.

         

      Вступ. Висока відповідальність сучасних батьків перед собою та суспільством за виховання своїх дітей вимагає від них ґрунтовних знань з психології, етики,  педагогіки, валеології, фізіології. У сім’ї формується духовний стрижень  особистості, основи моралі, самобутність національного світовідчуття і світорозуміння. Батьки як головні вихователі, відповідають перед власною совістю, народом, державою за долю дітей, їхню моральну зрілість та  вихованість. Об’єктивно переважна кількість батьків вирізняється вкрай  низьким рівнем психолого-педагогічної культури, що, в свою чергу, є  причиною загального низького рівня вихованості дітей, зокрема, їх ставлення до іншої людини.

     Виклад основного матеріалу. Батьки віддають дитину до школи з надією, що вона потрапить до рук розумного, гуманного вчителя, який забезпечить їй хороше  виховання. Але цього мало. Лише за умов спільної, узгодженої діяльності  вчителів та батьків можна говорити про успіх виховної роботи. Тому педагог, з  одного боку, має забезпечувати зв'язок між школою та сім’єю, а з іншого – стимулювати батьків до підвищення власної педагогічної культури кожного,  намагаючись зробити їх рівноправними партнерами, суб’єктами у процесі  виховання своїх дітей.

        У роботі з батьками педагог має використовувати різноманітні методи, сучасні технології, які якнайкраще сприятимуть підвищенню рівня їхніх знань,  удосконаленню умінь й навичок, необхідних для виховання ціннісного  ставлення до людини [ 3, С.19].

         Настанова на партнерство у школі міцно закорінена в національній педагогічній традиції. За системою Василя Сухомлинського, виховання особистості має здійснюватися через тріаду «школа – сім’я – громадськість». Звертаючи увагу на поради Василя Сухомлинського можна стверджувати те, що особливість партнерства криється у взаємодії. Суть якого полягає в розумінні найпростішої істини, що виховання людини – це передусім гармонія розуму і серця. Вчитель повинен з повагою відноситися до учнів розкриваючи їм життєві істини.

У своїх працях (зокрема, «Людина неповторна», «Серце віддаю дітям») ще в 1960-х роках класик педагогічної думки писав, що дитина – це активний і самодіяльний індивід, який не «вчиться у дорослого», а живе повноцінним і цікавим життям. Отже, до неї слід ставитися доброзичливо і з розумінням.

          Однією з перших теоретичні і прагматичні аспекти співпраці батьків і школи зв’язала професорка соціології університету Джона Хопкінса Джой Епштейн. Ще 1982 року вона ініціювала низку досліджень, які засвідчили залежність якості освіти від ефективності співпраці батьків, вчителів і адміністрації школи. 1996 року дослідниця разом із послідовниками узагальнила рамкові умови, що включають шість основних типів активностей батьків, що поєднують відносинами партнерства сім’ю, школу та громаду. Наприклад:

батьківство:

-         сім’ї мають забезпечувати здоров’я та безпеку дітей, створювати вдома середовище, що заохочує до навчання;

-         школи ж повинні забезпечувати сім’ї навчанням та інформацію, щоб допомогти зрозуміти своїх дітей та сприяти їхньому розвитку.

спілкування:

-         школи мають бути підзвітними родинам і надавати їм інформацію про прогрес у школі та успішність учнів;

-         засоби спілкування мають відповідати культурним особливостям батьків, і процес повинен бути двонаправленим;

 волонтерство:

-         батьки можуть зробити значний внесок у середовище та функції школи;

-          школи можуть отримати максимальну віддачу від цього процесу через створення гнучких графіків, що відповідатимуть таланту і інтересам батьків потребам студентів, вчителів і адміністраторів;

навчання вдома:

-         батьки можуть допомагати своїм дітям у діяльності, пов’язаній зі школою, за методичної підтримки вчителів;

ухвалення рішень:

-         школи можуть дати батькам значущі ролі в ухваленні рішень у школі та допомогти їм максимально використовувати їх;

-         така можливість повинна бути відкритою для всіх верств громади, а не тільки для людей, які мають найбільше часу та енергії, щоб витрачати на шкільні справи;

співпраця з громадою:

-         школи повинні координувати роботу та ресурси громади, бізнесу, коледжів або університетів, а також інших груп для покращення шкільних програм, сімейних практик і навчання та розвитку студентів;

-          школи можуть допомогти сім’ям отримувати доступ до допоміжних послуг, що надаються іншими установами, такими як охорона здоров’я, культурні заходи, послуги репетиторів та програми післядипломного догляду за дітьми [2].

Питання ефективної взаємодії між учителем та батьками ніколи не втрачало свої актуальності. А особливо нині, коли авторитарна модель співпраці не лише морально застаріла, а й приховує чимало загроз, яким не місце в ХХІ столітті. Адже система, у якій педагог або батьки безапеляційно диктують свої умови оточуючим, лише вносить деструктив до навчального процесу. Щоб змінити ситуацію на краще, все більше шкільних колективів України починають втілювати у життя ідеї педагогіки партнерства.

Партнерство у школі має базуватися на засадах добровільності, рівності, порозуміння та взаємодопомоги. Права та обов’язки учнів, батьків та вчителів треба чітко формулювати, а головне – усвідомлювати і захищати. Саме так зусилля кожного з них будуть спрямовані на досягнення спільної мети.

Засади педагогіки партнерства без перебільшення є основоположними для взаємин батьків та вчителя. Адже саме поведінка дорослих, їхні слова та вчинки є для дітей прикладом для наслідування. Вони впливають на світогляд школярів, на сприйняття ними своєї суспільної ролі, на уявлення про значення навчання у нашому житті.

Завдяки такому підходу батьки можуть повною мірою включитися до освітнього процесу. Це дозволить визначити спільне бачення траєкторії розвитку дитини, чітко усвідомити права та обов’язки одне одного, мінімізувати загрозу виникнення непорозумінь. Партнерські взаємини між учителем та батьками дають можливість оперативно реагувати на актуальні виклики та проблеми, а саме відстежувати зміни у поведінці дитини, краще розуміти її вподобання та життєві орієнтири.

Партнерські взаємини між учнем, учителем та батьками є однією з ключових засад якісного реформування української школи. І це не дивно, адже лише завдяки порозумінню, співпраці та підтримці кожного учасника навчального процесу можна досягти позитивного результату. Педагогіка партнерства є актуальною для всіх рівнів шкільної освіти. Вона ґрунтується на простих, але надзвичайно важливих принципах:

-         взаємоповазі всіх учасників навчального процесу;

-         довірливих стосунках та спільній наполегливій праці;

-         позитивному та доброзичливому ставленні одне до одного;

-         порозумінні та ефективній комунікації задля досягнення спільної мети;

-         забезпеченні права вільного вибору;

-         горизонтальній моделі співпраці (всі учасники навчального процесу мають бути рівноправними);

-         соціальному партнерстві (добровільності визнання власних обов’язків та обов’язковість їх виконання) [1].

Висновки. Отже, партнерство родини і школи має бути спрямоване на досягнення єдиної мети, виховні вимоги мають співпадати. Партнерська співпраця з батьками заради моральної зрілості дітей має ґрунтуватися на спільній зацікавленості, відповідальності, взаємоповазі, гуманності, рівноправності. Педагогіка партнерства є важливим чинником ефективної взаємодії учасників освітнього процесу «педагог–батьки–діти»  за умов Нової української школи, головною метою якої є підтримка учнів, яка сприяє розвитку їхніх можливостей, задовольняє інтелектуальні, емоційні й соціальні потреби дітей, що відповідає запитам сучасної освітньої теорії та практики.

Список використаних джерел

1. Педагогіка партнерства: як успішно взаємодіяти з батькам URL: https://naurok.com.ua/post/pedagogika-partnerstva-yak-uspishno-vzaemodiyati-z-batkami  (дата звернення 30.09.2022).

2. Скиба М. Краще разом. Що таке педагогіка партнертсва і навіщо вона в НУШ  URL: https://nus.org.ua/articles/pedagogika-partnerstva-shho-tse-take-ta-yak-zrozumity-chy-vona-ye-u-shkoli/   (дата звернення 27.09.2022).

3. Третяк О.П. Виховання моральних цінностей у молодших школярів НУШ:

навчально-методичний посібник. Вид. 2-ге, переробл. ІПО Київського університету імені Бориса Грінченка. Харків : Друкарня Мадрид, 2021. 209 с