ПЕДАГОГІКА ПАРТНЕРСТВА: ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПІВ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА

 

УДК 378.014

Маріан Бирка,

м. Чернівці 

ПЕДАГОГІКА ПАРТНЕРСТВА: ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПІВ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА

У роботі охарактеризовано принципи соціального партнерства як ключове положення педагогіки партнерства. Визначено основні хибні уявлення наявні в сучасній педагогічній теорії і практиці України щодо реалізації принципу «рівності сторін» в ланці базової середньої освіти.  Розкрито небезпеки, які несуть визначені хибні уявлення для реалізації Концепції «Нова українська школа» в базової середній освіті.

Ключові слова: Концепція «Нова українська школа», педагогіка партнерства, принципи соціального партнерства, хибні уявлення, небезпеки.  

Вступ. Актуальність теми дослідження зумовлена впровадженням Концепції «Нова українська школа» на рівні базової середньої школи, де одним із напрямів оновлення освітнього процесу є його побудова на засадах педагогіки партнерства.

Педагогіка партнерства як педагогічний феномен передбачає активну комунікацію та значно ширшу взаємодію та співпрацю в навчанні й вихованні між учителем, учнем і батьками ніж у традиційній освіті. При цьому, всі учасники освітнього процесу не тільки об’єднані спільними цілями та прагненнями, а й виступають добровільними та зацікавленими однодумцями.

Проте, успішне реформування базової ланки освіти України на засадах педагогіки партнерства потребує від усіх стейкхолдерів чіткого розуміння концептуальних засад цього педагогічного феномену та адекватного уявлення щодо способів реалізації партнерства в сфері освіти й виховання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти проблеми педагогіки партнерства займались Ш. Амонашвілі, І. Волков, М. Власенко, О. Друганова, І. Іванов, В. Караковський, С. Лисенкова, А. Макаренко, В. Сухомлинський, В. Шаталов та інші педагоги-практики і науковці.

В останні роки різні аспекти партнерства в педагогіці вивчала низка дослідників. Зокрема, Т. Кравчинська досліджувала реалізацію принципів педагогіки партнерства в умовах упровадження концепції «Нова українська школа» [2]; О. Кохановою вивчено психологію партнерської взаємодії в освіті [3]; Є. Пилипко представлено сучасну філософію партнерства в навчальних закладах [5].

Проте у багатьох теоретиків та вчителів-практиків сьогодні домінують хибні уявлення про концептуальні положення педагогіки партнерства, особливо в контексті реалізації принципів соціального партнерства, що й зумовлює актуальність нашого дослідження.

Мета дослідження – охарактеризувати особливості реалізації принципів соціального партнерства та виокремити основні хибні уявлення й можливі небезпеки щодо їх реалізації в освітній практиці України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Подана у Концепції «Нова українська школа», формула включає дев’ять ключових компонентів, одним із яких є «/05 Педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками» [4, с.7], тобто педагогіка партнерства.

Метою педагогіки партнерства є поглиблення й розширення долі участі родини в освітньо-виховному процесі учня, що відбувається в школі. Тому, в її основі – спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і його батьками. При цьому, всі учасники освіти та виховання добровільно приймають в ньому участь та зацікавлені в досягненні спільної мети – забезпечення ефективної підготовки учня до подальшої успішної життєдіяльності в суспільстві.

У педагогіці партнерства використовуються найрізноманітніші форми навчання: колективно-групова робота, колективна творча робота, робота в мікрогрупах, робота в змінних групах, ігрова діяльність (Т. Кравчинська) [2]. Проте всі зазначені форми навчання потребують від всіх учасників освітнього процесу обов’язкового дотримання принципів соціального партнерства.

Для кращого розуміння особливостей реалізації принципів соціального партнерства в освіті розглянемо розуміння поняття «партнерства» в суспільстві.

Так, О. Коханова вважає, що в основі соціального партнерства є соціальний діалог, націлений на максимальне узгодження і реалізацію інтересів усіх учасників процесу [3].

Проте, суттєва різниця між соціальним партнерством у системі освіти і соціальним партнерством в інших сферах людської діяльності, на думку Є. Пилипко, полягає в тому, що в інших сферах партнерство реалізується між повнолітніми, відповідальними та правоздатними особами, а в сфері освіти партнерство відбувається між досвідченою, професійною, відповідальною особою (вчителем) та малолітніми або ж неповнолітніми особами (учнями), яким ще треба засвоїти, що таке права сторін, що таке обов’язки сторін, що таке особиста відповідальність перед товаришами, суспільством і законом [5].

Разом з тим, аналіз наукових публікацій, обговорення реформи освіти відповідно до Концепції «Нова українська школа», особливостей та ідей педагогіки партнерства з вчителями, які впроваджують реформу в 5-х класах базової середньої освіти свідчать про домінування хибних уявлень про педагогіку партнерства в цілому, і про принципи соціального партнерства зокрема.  

Так, перше хибне уявлення стосується одного з основних принципів соціального партнерства проголошеного в Концепції «Нова українська школа», а саме принципу рівності сторін.

На наше переконання, у системі взаємовідносин «вчитель»-«учень» взагалі не може йти мова про рівність сторін.

Оскільки, по-перше, між рівними навчання неможливе, а можливе тільки змагання. Це положення є одним з концептуальних положень педагогіки, яке не залежать ні від підходу, ні від віку, ні від форми навчання.

По-друге, рівність сторін неможлива з-за різниці у віці та досвіді, адже вчитель є дорослою, відповідальною та правоздатною особистістю, а учень малолітньою або ж неповнолітньою особою, яка лише формується як особистість, як громадянин, як член суспільства.

 По-третє, вчитель має певну професійну підготовку, багаж знань та розуміє, що таке «права», «відповідальність» та інші соціальні норми, які є фундаментальними елементами для побудови партнерства в суспільстві. А учень ще не усвідомлює значення цих понять, ба, навіть належним чином не усвідомлює свою особисту відповідальність перед батьками, друзями, законом та суспільством.

Водночас відмітимо, що у Концепції «Нова українська школа» представлено коментар Карла Лауера, фахівця з компанії «Наші таланти – наше майбутнє», який вважає, що «формулювання «рівність сторін» може ускладнити подолання перешкоджаючої поведінки у партнерстві та призвести до виникнення безвихідних ситуацій» [2, с.17]. Тому фахівець пропонує подати це визначення у вигляді: «кожен із партнерів рівною та однаковою мірою несе відповідальність за свої дії чи бездіяльність» [2, с.17]. Таке трактування краще відтворює концептуальні основи педагогіки партнерства, а саме: суб’єкт-суб’єктні відносини, партнерське спілкування, взаємодія та співпраця між педагогом, учнем і батьками, які об’єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними, зацікавленими й рівноправними учасниками освітнього процесу, які несуть спільну відповідальність за результат навчання та виховання учня. 

Основна небезпека цього хибного уявлення полягає в тому, шо будь-хто з учасників партнерських відносин буде ототожнювати партнерство та панібратство або ж партнерство та рівність. До того ж існує небезпека, що дитиноцентричні батьки або й сама дитина будуть розуміти партнерство як прислужування дитині (Є. Пилипко) [3].

Крім цього, реалізація соціального принципу «рівність сторін», неможлива без реалізації принципу «добровільність прийняття зобов’язань», а також іншого соціального принципу «обов’язковість виконання домовленостей», тобто учні повинні усвідомлювати, яку відповідальність вони несуть перед батьками і вчителем, і які наслідки можливі у разі невиконання домовленостей, які були добровільно ними прийняти.

Таким чином, педагогіка партнерства передбачає рівність та однаковість у відповідальності за дії чи бездіяльність усіх учасників процесу освіти і виховання школяра. Разом з тим, вчитель виступає лідером в освітньому процесі, оскільки тільки педагог повністю усвідомлює його мету й завдання, повною мірою обізнаний з критеріями оцінювання навчальних досягнень учня та нормативними актами в сфері освіти. 

Висновки. Таким чином, партнерство в освіті відрізняться від усіх інших форм партнерства завдяки тому, що у ньому беруть участь суб’єкти різного рівня, які, хоча й об’єднані спільними цілями та прагненнями, суттєво відрізняються в професіональному, соціальному, якісному та кількісному складі. Крім цього, не всі учасники педагогіки партнерства належним чином розуміють та усвідомлюють соціальні норми, які є фундаментальними елементами партнерства в суспільстві. І навіть не розуміють ключові поняття партнерства такі як «права», «відповідальність» та основні принципи соціального партнерства.

Саме тому, у ході реалізації педагогіки партнерства в українському освітньому просторі домінують окремі хибні уявлення, найсуттєвішим з яких є уявлення про рівність усіх сторін, які приймають участі в навчанні.

Основні небезпеки цього хибного уявлення: 1) будь-хто з учасників партнерських відносин буде ототожнювати партнерство та панібратство або ж партнерство та рівність; 2) дитиноцентричні батьки або й сама дитина будуть розуміти партнерство як прислужування дитині.

Проте, на практиці, лідером в освітньому процесі виступає саме вчитель, оскільки тільки педагог повністю усвідомлює його мету й завдання, повною мірою обізнаний з критеріями оцінювання навчальних досягнень учня та нормативними актами в сфері освіти. А рівність та однаковість усіх учасників процесу освіти і виховання школяра проявляється у їх відповідальності за дії чи бездіяльність.

Разом з тим, реалізація соціального принципу «рівність сторін», неможлива без принципу «добровільність прийняття зобов’язань», а також принципу «обов’язковість виконання домовленостей».

Список використаних джерел

1.       Державний стандарт базової середньої освіти. Затверджений Постановою Кабінету Міністрів  України від 30 вересня 2020 р. № 898. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898–2020-%D0%BF#Text.  

2.       Кравчинська Т.С. Реалізація принципів педагогіки партнерства в умовах упровадження концепції «Нова українська школа». Відкрита освіта: інноваційні технології та менеджмент. Київ: ДВНЗ «Ун-т менеджменту освіти» НАПН України, 2018. С. 265-276.

3.       Коханова О. П. Психологія партнерської взаємодії в освіті: навчально-методичний посібник. К.: Вид-во ПП Щербатих О. В., 2011. 104 с.

4.       Нова українська школа: концептуальні засади реформування середньої школи / Упоряд.: Гриневич Лілія, Елькін Олександр, Калашнікова Світлана [та ін.]. Львів, 2016. 40 с.

5.       Пилипко Є. В. Сучасна філософія партнерства в навчальних закладах. Партнерство в освіті. Практика взаємодії у контексті освітньої діяльності на шляху розбудови Нової української школи: мат. Всеукр. наук.-практ. конф. Харків: Харківська академія неперервної освіти, 2022. С. 58-64.