ПАРТНЕРСТВО ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ В РОБОТІ З МІГРАНТАМИ ТА ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ

 

УДК 323.21           

Людмила Козловська,

м.. Одеса             

ПАРТНЕРСТВО ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ

В РОБОТІ З МІГРАНТАМИ ТА ВНУТРІШНЬО

ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ

Роботу присвячено вивченню проблем партнерства як   соціально-психологічної технології  у вирішенні нелегких повсякденних  питань мігрантів та внутрішньо-переміщених осіб, що потрапили в цей статус     з 24 лютого 2022 року. Представлено результати емпіричного дослідження, в якому основними  ознаками ставлення до  внутрішньо-переміщених осіб та   мігрантів виявлено толерантність,  доброзичливість, генетичну українську спорідненість та ін.. .

Ключові слова: партнерство, соціально-психологічна технологія, внутрішньо переміщені особи, вимушені мігранти,    приймаюче населення

The work is devoted to the study of the problems of partnership as a socio-psychological technology in solving difficult everyday issues of migrants and internally displaced persons who have been in this status since February 24, 2022. The results of an empirical study are presented, in which the main features of attitudes towards internally displaced persons and migrants are tolerance, goodwill, genetic Ukrainian kinship, etc. 

Keywords: partnership, social and psychological technology, internally displaced persons, forced migrants, host population

Вступ. Віроломний напад російського агресора на Україну 24 лютого 2022 року зумовив складну політичну та соціально-економічну ситуацію в наші країні, яка привела до стихійних міграційних процесів з зони дій до більш безпечних регіонів. Це положення обумовило актуальність теоретичного розгляду партнерства  не лише як педагогічного прийому в освітянській сфері, а й як соціально-психологічної  технології в роботі з мігрантами та внутрішньо переміщеними особами. Струс, зумовлений вимушеним від’їздом з постійного місця проживання, порушення стабільності та звичного стану життя, втрата родичів, друзів  негативно вплинули на людей, які були вимушені залишити свої домівки, щоб врятувати власне життя та життя своїх дітей в умовах війни. Мігранти та внутрішньо переміщені особи в таких екстремальних умовах стали об’єктом даного дослідження.  Стан дискомфорту, зниження соціальної активності та самооцінки, зростання тривожності, агресивності, появу негативного ставлення до інших у мігрантів та внутрішньо переміщених осіб  передбачає пошук інструментів у покращенні ситуації. В такому ракурсі доцільно розглянути партнерство як  соціально-психологічну технологію, чим визначений закономірнісний підхід до обраного наукового пошуку та предмет дослідження. . Мета роботи – розглянути партнерство як соціально-психологічну технологію в роботі з мігрантами та внутрішньо переміщеними особами в умовах війни 2022 року. 

Завдання дослідження: 1) Розкрити  партнерство як соціально-психологічну технологію, яка дає можливість цивільному населенню вижити в екстремальних умовах війни. 2).Виділити   кращі загальнолюдські якості, які проявилися в приймаючої сторони та у внутрішньо переміщених осіб в результаті вимушеної  міграції. Проблеми  мігрантів та внутрішньо переміщених осіб складають широке коло теоретичних та практичних питань, а аналіз поглядів   Ковальської Л., Малиновської  О., Мертона  Р.,  Сухомлинського В.,  вчених : Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України на партнерство як  соціально-психологічну технологію у вирішенні цих питань став джерелознавчою базою дослідження.

Виклад основного матеріалу. Партнерство – це вибудована співпраця двох сторін, від якої виграють усі.   Воно є однією із ознак української самобутності та само ідентичності. Мабуть цим керувався В. Сухомлинський, використовуючи партнерство як елемент педагогічної майстерності в своїй роботі [4]. Розглядаючи цей термін з позицій формальної логіки:  в точних науках як абстракцію, а в гуманітарних – як конкретику з  набором якостей, зупинимося на партнерстві як якості в співпраці, яка лежить в основі   соціально-психологічної  технології у вирішенні нелегких повсякденних  питань мігрантів та внутрішньо-переміщених осіб, що потрапили в цей статус  в результаті рашистської агресії на території України з 24 лютого 2022 року [2, с. 133–136]. 

Внутрішньо-переміщені особи  в умовах війни були вимушені залишити свої домівки і мігрувати на небезпечні території, щоб врятувати своє життя та життя дітей та рідних. Ракурс міграції за межі держави залишимо для іншого дослідження в цьому напрямку. Зупинимося на характеристиці партнерства як якості в співпраці всіх бажаючих допомогти  внутрішньо-переміщеним особам на добровільних, волонтерських та громадських засадах, які мають певний юридичний статус як члени громадянського суспільства і є механізмом посередництва між офіційними органами влади і внутрішньо-переміщеними особами як громадянами України, та в той же час не відносяться до державного апарату влади як виконавчого механізму в реалізації законодавства у відношенні внутрішньо-переміщених осіб, так як цей аспект теж є окремим напрямком дослідження. [5] Аспект запропонованої нами моделі партнерства  відкидає  користолюбство, будь-які варіанти матеріальних вигод  та передбачає добровільну посильну допомогу людям, що потрапили в складну ситуацію як  внутрішньо-переміщені особи  на принципах добровільності, високо моральності та відповідальності за дотримання домовленостей з мігрантами вимушеної внутрішньої міграції. В основі такого партнерства лежить відкритість до співпраці [4].  Зазначимо, що внутрішньо-переміщені особи 2022 року – це люди, які викинуті рашистською агресією на  відносно вільні від війни території для тимчасового проживання з метою збереження свого життя [1]. В цьому положенні криються особливості партнерства, пов’язані з умовами воєнного стану та національною само ідентичністю українців, як толерантних, щирих, доброзичливих, порядних людей, завжди готових прийти на допомогу безпомічним обездоленим співвітчизняникам. Цьому сприяла якісна комунікація - як інформаційно-технічна, так і повсякденно-побутова на рівні територіальних громад, приймаючих  переселенців вимушеної міграції. З іншої сторони  внутрішньо-переміщені особи старалися і стараються  як найменше створювати дискомфорт доброзичливим  співвітчизняникам, намагаючись долучатись до необхідних справ у громадах – місцях свого тимчасового мешкання. Це передбачає  відкритість і прозорість спільної   діяльності, щирість у  співпраці, високий рівень моральності  та відповідальності  за дотримання домовленостей з партнерами- співвітчизняниками [1]. 

Викладені положення лягли в основу проведеного дослідження соціологічною групою  ІВМС  НУ «ОМА», яке включало анонімне експрес-опитування та анкетне опитування мігрантів внутрішньої міграції та місцевого населення західноукраїнських областей як приймаючої сторони   внутрішньо-переміщених осіб  з квітня по серпень 2022 року. Опитування проводилося дистанційно в умовах воєнного стану. Використовувався варіант родинних і дружніх зв’язків без залучення офіційних органів влади. Місцеве населення усвідомлює виниклі незручності у повсякденному житті, але вірить в перемогу ЗСУ і таким чином робить внесок в загальну перемогу. 

Внутрішньо-переміщені особи вимушені повністю змінити свій образ життя, образ мислення, повсякденні звички і пристроїтися до нових умов життя  швидше на генетично-підсвідомому рівні…Сприйняти реальність агресії  не можливо ні на якому рівні, так як нелюді - рашистські свино-собаки не мають ніяких морально-етичних і загальнолюдських орієнтирів і цінностей… Тому в дослідженні прослідковується непомірна вдячність внутрішньо-переміщених осіб  приймаючим сім’ям і територіальним громадам, волонтерам і просто пересічним громаданам, які різнопланово допомагали і допомагають влаштовувати соціально-побутове життя мігрантів та внутрішньо-переміщених осіб   вимушеної міграції. За аналізом отриманих матеріалів  98%  опитуваних внутрішньо-переміщених осіб  вдячні приймаючій стороні,  87% населення західноукраїнських областей не шкодують про надану допомогу в ущерб власним інтересам і готові надавати її знову при необхідності, тільки що зберегти українську державність і найголовнішу її цінність – український народ на шляху до перемоги над ворогом. 93% опитуваних повністю змінили своє ставлення до вчорашніх «братів і сестер із недокраїни рашії», що стало одним із двигунів доброзичливості та  співчуття у приймаючої сторони. 90% опитуваних внутрішньо-переміщених осіб, які пережили жахи обстрілів і руйнування своїх територіальних громад (включаючи власні домівки) сприймають людей, які надають допомогу на території внутрішнього переміщення як найближчих доброзичливих родичів  100% опитуваних з обох сторін підтвердили, що роблять і робитимуть все необхідне на своєму рівні, щоб прискорити перемогу.95 % респондентів розуміють, що отримати перемогу без допомоги Європи та Америки  не можливо. 100% опитуваних захоплюються мужністю і професійністю ЗСУ, вірять в перемогу і розуміють, в чиїх руках спокій і більш-менш налагоджене соціально-побутове життя   внутрішньо-переміщених осіб  на території західноукраїнських областей. 

Як висновки і результат дослідження виділимо новий ракурс партнерства і співпраці внутрішньо-переміщених осіб  і приймаючої сторони в західній Україні як соціально-психологічну технологію, яка дає можливість цивільному населенню вижити в екстремальних умовах війни. Основою цієї технології є кращі загальнолюдські якості:  генетична українська спорідненість, толерантність, доброзичливість, взаємодопомога, щирість, доброта. Вона допомогла згуртуватися в годину негоди і підтвердити, що такий високоорганізований, зібраний і доброзичливий народ ніколи не перемогти. Проте ці узагальнення потребують більш глибшого дослідження.

Список використаних джерел

1. Ковальська, Л., Гук, Р. (2018). Міграційні процеси в Україні в період агресії Російської федерації. (№1(29). с. 78-82). Warsaw : World science.

2. Малиновська, О. A. (2018). Міграційна політика: глобальний контекст та українські реалії. Київ : НІСД

3. Мертон, Р. (1966). Социальная структура и аномия. Москва : Прогресс

4. Сухомлинський В. Вибрані твори в 5-ти т. – Т. 5 / В. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1977. – 639 с. 

5. Пирожков, С. І., Лібанова, Е. М., Новікова, О.Ф. (2018). Українське суспільство: міграційний вимір. Київ : Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України.