ПЕДАГОГІКА ПАРТНЕРСТВА ЯК ДІЄВИЙ СПОСІБ НАЛАГОДЖЕННЯ СПІВПРАЦІ ВЧИТЕЛЯ ТА БАТЬКІВ ІЗ МЕТОЮ ПОЛІПШЕННЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

 

УДК 37.091.2:37.064.1

Анастасія Касим

Кирнички, Ізмаїльскій район,

Одеська область 

ПЕДАГОГІКА ПАРТНЕРСТВА ЯК ДІЄВИЙ СПОСІБ НАЛАГОДЖЕННЯ СПІВПРАЦІ ВЧИТЕЛЯ ТА БАТЬКІВ ІЗ МЕТОЮ ПОЛІПШЕННЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

У статті здійснено аналіз ідей, принципів та положень педагогіки партнерства, розглянуто форми взаємодії суб’єктів освітнього процесу. Визначено ефективні форми налагодження партнерських відносин в рамках педагогіки партнерства. Узагальнено умови для поліпшення освитного процесу завдяки педагогіці партнерства.

Ключові слова: педагогіка партнерства, взаємодія, суб’єкти освітнього процесу, якість освіти, ідеї, положення та принципи педагогіки партнерства.

The article analyzes the ideas, principles and provisions of partnership pedagogy, examines the forms of interaction between the subjects of the educational process. Determines effective forms of establishing partnership relations within the framework of partnership pedagogy. Summarizes the conditions for improving the educational process thanks to partnership pedagogy.

Keywords: partnership pedagogy, interaction, subjects of the educational process, quality of education, ideas, provisions and principles of partnership pedagogy.

Вступ. Велике значення у нашій країні придідяється освіті. Прийнято відповідні закони про освіту із метою допомоги індивіду реалізовувати себе протягом життя як професіонал, громадянин та особистість. Тож, має зростати доступ до освіти і важливо, щоб її якість не погіршувалася, а навпаки - поліпшувалась. Одним із напрямів зростання якості освіти є підвищення рівня якості освітньої діяльності. Якісне функціонування освітнього процесу залежіть від участі у ньому усіх його суб’єктів, закрема батьків, які часто не беруть до уваги їхнє значння у цьому процесі. Взаємодія між учителем та батьками є особливим питанням, що не втратило свої актуальності по сьогодення. Освітні заклади України в ХХІ ст., бажаючи поліпшити навчальний процес, впроваджують ідеї педагогіки партнерства, які базуються на таких засадах як добровільність, рівність, порозуміння та взаємодопомога, а права та обов’язки учнів, батьків та вчителів чітко формулюються, усвідомлюються і захищаються. Так зусилля кожного буде спрямовано на досягнення спільної мети, а саме,  на поліпшення освітнього процесу.

Метою статті є дослідження ідей, принципів та положень педагогіки партнерства, які покращуюють взаємодію суб’єктів в освітньому процесі закладу вищої освіти.

Педагогіка партнерства – це напрям у педагогіці, що включає у себе систему методів і прийомів виховання і навчання, що ґрунтуються на засадах гуманізму та творчого підходу до розвитку особистості.

Виклад основного матеріалу. Педагогіка партнерства є основним компонентом НУШ. Партнерські взаємовідносини між учнями, учителями та батьками є однією з ключових засад якісного реформування української школи. Тільки порозуміння, співпраця та підтримка кожного суб’єкта навчального процесу приведе до досягнення якісного та позитивного результату. Ще у 1982 року професор соціології Дж. Епштейн провела низку досліджень, які засвідчили: якості освіти залежить від ефективності співпраці батьків і вчителів[1]. Педагогіка партнерства є актуальною для всіх рівнів шкільної освіти. Вона опирається на такі прості, але дуже важливі принципи:

-взаємоповага усіх учасників навчального процесу;

-довірливі відносини та спільна наполеглива праця;

-позитивне і доброзичливе ставлення одне до одного;

-порозуміння та ефективна комунікація задля досягнення спільних цілей;

-забезпечення права вільного вибору;

-рівноправність усіх учасників навчального процесу;

-добровільне визнання власних обов’язків, їх виконання.

Педагогіка партнерства акцентує увагу на відносинах учителя саме із батьками, оскільки як раз вони і є для дітей найбильшим авторітетом. Тобто діти наслідують їх поведінку, слова, вчинки. А це все впливає на світогляд дітей, на їхнє бачення своєї ролі у соціумі та на розуміння значення освіти у їхньому житті, що у свою чергу впливає на якість освітнього процесу[1].

Педагогіка партнерства намагається якомога активніше долучати батьків до шкільного життя та навчального процесу їхніх дітей. Трикутник «вчитель - дитина - родина» обовязково має бути дуже міцним, із довірою, де усі мають чітко усвідомити права та обов’язки одне одного. Це звичайно зведе до мінімуму загрозу виникнення будь-яких непорозумінь та конфліктних ситуацій. А якщо такті і виникнуть, то їх завжди можна розв’язати конструктивно, знайшовши компромісне рішення. До того, батьки матимуть можливість більш детально спостерігати за освітнім прогресом у навчанні та матимуть загальне бачення траєкторії розвитку дитини. А партнерські взаємини між учителем та батьками дадуть можливість оперативно реагувати на актуальні виклики та проблеми, а саме: відстежувати зміни у поведінці дитини, краще розуміти її вподобання та життєві орієнтири. Така форма взаємодії дорослих обов’язково стане взірцем для дітей.

 Педагогіка партнерства має на меті:

 -привчити дітей високим почутям і внаслідок чого, закріпити у житті суспільства такі поняття, як толерантність, співчуття та свобода вибору;

-сприяти успішному розвитку соціуму, який залежить від дотримання прав і свобод кожної людини.

Для цього варто, аби в школі батьки та вчителі допомагати одне одному ліпше зрозуміти потреби, інтереси та можливості дітей, що дозволить обрати найбільш ефективну модель співпраці та підготує школярів до самостійного життя. Вчителі можуть допомагати батькам відкривати нові таланти дітей,  заохочувати та стимулювати їхні інтереси і освітні можливості. А батьки як найперші вчителі дитини, здатні допомогти знайти з нею спільну мову.

Педагогіка партнерства ґрунтується на таких ідеях:

– навчання без примусу із гуманністю, комунікативністю, ціннісним відношенням до учнів;

– ідея важкої мети: учням ставиться складна мета, водночас вчитель усіляко налаштовує їх на досягнення, підтримує, вселяє в них упевненість в перемозі над усіма складнощами. Передбачена інноваційна, творча діяльність, можливо за групами у формі змагань;

– ідея опори: надання учням опорних знаків у вивченні матеріалу (символи, схеми, таблиці, слова…), для того, абі діти краще зрозуміли новий матеріал, або закріпили старий, структурували, запам’ятовували його. Також це значно облегшить для дітей формулювання їхніх відповідей;

– вільний вибір: надання дитині свободи вибору у процесі навчання (обирання завдання, здачі чи теми твору);

– ідея випередження: включання в освітню програму більш складного матеріалу (розпочинати заздалегідь вивчати складні теми, укладати перспективи вивчення наступної теми). Для цього педагог має володіти прогностичністю, стратегічним баченням педагогічної діяльності, відповідальністю та бути здатним стратегічно планувати;

– ідея великих блоків: можна об’єднати 5-10 уроків чи тем в один  великий блок, так легше встановлюються логічні зв’язки у матеріалі, виокремлюється головна думка, ставиться та розв’язується проблема. Для цього педагог має  глибоко знати матеріал, уміти його систематизовувати та інтегрувати;

– ідея відповідної форми: урок за своєю формою повинен відповідати предмету, що вивчається. Реалізується обізнаністю, креативністю, інтерактивністю, відкритістю та здатністю результативно вирішувати творчі завдання;

– інтелектуальне поле класу: розвиток здібностей, нахилів та творчості кожної дитини в діяльності;

– самоаналіз: колективний аналіз, оцінка діяльності усіх дітей [3].

Педагогіки партнерства пропонує такі форми взаємодії між педагогами та батьками:

-      Постійна комунікація. Вона дозволятиме вчасно та оперативно реагувати на будь-які зміни у поведінці та проблеми у навчанні чі шкильному житті. Це можна реалізувати багатьма сучасними технологіями:  онлайн чати чи групи у соціальних мережах, месенджерах, відеобесіди.

-      Неформальне спілкування. Різноманітні особистісні відносини, комунікації пріводять до зближення, до більшої довіри. Наприклад, можна разом із усіма батьками та дітьми святкувати визначні події та свята, які мають велике значення для життя дітей та школи.

-      Усебічна допомога і участь батьків у підготовці, організації та проведенні свят, тематичних та позашкільних заходів.

-      Участь батьків у навчальному житті своїх дітей. А саме, вони можуть допомагати створювати навчальні матеріали, формувати освітньє середовище, обмінюватися життєвим та професійним досвідом, допомогати проводити шкільні екскурсії, батьки-волонтери можуть завітати на урок аби розказати про власну професію дітям. Батькі можуть допомагати із проведенням виховних годин, майстер-класів чи уроків мистецтва.

-      Залежно від професії чи захоплень батьки можуть узяти частину навантаження вчителя і зробити це краще, більш поглиблено, ніж школа:

1.        активісти розкажуть про захист тварин, можуть провести тиждень толерантності;

2.        медики навчать надавати першу допомогу, розкажуть про здорове харчування та гігієну;

3.        військові – про цінності, значення держави, навчатимуть патріотичності та любові до Батькіщини;

4.        поліцейські – проведуть виховну годину, присвячену правилам дорожнього руху та порядку;

5.        екологи – навчатимуть як правильно утилізувати сміття чи доцільно використовувати продукти, предмети побуту [1].

Представники майже кожної професії можуть допомогти під час організації  будь-яких свят, зробити їх проведення яскравішим, сповнити новим змістом. Діти це безперечно відчують, оцінять та запам’ятають, а батьки, побачивши, як не просто організувати дітей, ліпше розумітимуть та поважатимуть учительську працю.

Сьогодні важливо створити таке освітньє середовище, яке буде засноване на принципах педагогіки партнерства. Для цього необхідною буде чітка та цілеспрямована взаємодія увсіх учасників освітнього процесу. Всі повінні усвідомлювати  важливість досягнення спільної мети [2]. Партнерські взаємини можна налагодити такими ефективними формами:

-      Завдяки навчальному тренінгу, педагоги та батьки можуть отримати нові корисні та цікаві знання, які можуть формувати позитивний досвід вирішення нагальних проблем. Він ґрунтується на постійній взаємодії його учасників із метою знаходженя вірних відповідей на важливі запитання. Важливо, що тренінги базуються на принципах партнерства і рівноправності, які дозволятимуть краще розвивати педагогічні можливості батьків.

-      Завдяки педагогічнному практикуму розвивається педагогічне мислення у батьків. Вони мають можливість знайомитися з найефективнішими стратегіями розв’язання навчальних та педагогічних ситуацій. Наприклад: моделювання конфліктних ситуацій та їх вирішення, де усі висловлюватимуть власне бачення суті проблеми.

-      Завдяки круглому столу можна обговорювати будь-які питання, проблеми та обмінюватися думками задля їх вирішення; можна краще зрозуміти позиції одне одного, детально розглянути актуальні проблеми, індивідуальні зауваження та бачення кожного, аргументовувати свою позицію і знаходити найкращу.

-      Завдяки діловій грі можливо спільними зусиллями знайти оптимальні варіанти вирішення проблеми; здобути позитивний досвід у вирішенні реальних проблемних ситуацій. Таку форму співпраці можна організувати у формі доброзичливих змагань.

-      Завдяки дискусії, традиційній та дієвій формі взаємодії із батьками, усі учасники можуть активно висловлювати свої позиції та погляди щодо проблемних питань, аргументовано їх відстоювати, конструктивно критикувати думки «опонентів» та спільними зусиллями, компромісом знаходити найкращі варіанти вирішення питань.

-      Завдяки індивідуальним зустрічам можна обговорювати важливі питання, стосовно шкильного життя та навчання усіх дітей; можна предметно вивчати успішність дитини у навчанні, оцінити його досягнення та визначити проблемні моменти в освітньому процесі.

Висновки. Отже, для поліпшення освітнього поцесу важливо розвивати різні напрямки взаємодії його суб’єктів. Необхідною умовою розвитку цієї взаємодії є синхронізація самоорганізації діяльності його учасників. Для зростання якості освіти усі суб’єкті освітнього процесу мають бути відкритими, неупередженими, доброзичливими, прагнути до вдосконалення та пізнавальної активністі.

Список використаних джерел

1.    Вознюк О.В. Аналіз співробітництва і партнерства як орієнтирів концепції НУШ: збірник науково-методичних матеріалів у 2-х ч. Ч №1. Житомир: ФОП "НМ ЛЕвковець", 2018. 236 с.

2. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. Дрогобич: Коло, 2006. 326 с.

3. Артемова Л. В. Історія педагогіки України : підручник. К. : Либідь, 2006. 424 с.