ПЕДАГОГІКА ПАРТНЕРСТВА У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ В.СУХОМЛИНСЬКОГО
УДК 37.091.4:37.064.1
Світлана
Цибульська
Київ
ПЕДАГОГІКА ПАРТНЕРСТВА У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ В.СУХОМЛИНСЬКОГО
У
статті розкрито сутність поняття
«педагогіка партнерства», проаналізовано взаємозв’язок спадщини
В.Сухомлинського та принципів педагогіки
партнерства в контексті реалізації Концепції Нової української школи. Окреслено
роль сучасного вчителя у побудові його партнерських стосунків з учнями та
батьками. Наголошено на доцільності партнерства з батьками як важливими
суб’єктами освітнього процесу.
Ключові слова: партнерство, педагогічне партнерство, соціально-педагогічне партнерство, співробітництво, гуманізація освіти.
The
article reveals the essence of the concept of "partnership pedagogy",
analyzes the relationship between the heritage of V. Sukhomlynskyi and the
principles of partnership pedagogy in the context of the implementation of the
Concept of the New Ukrainian School. The role of the modern teacher in building
his partnership with students and parents is outlined. The expediency of
partnership with parents as important subjects of the educational process is
emphasized.
Keywords: partnership, pedagogical partnership,
socio-pedagogical partnership, cooperation, humanization of education.
Вступ. Виклики
сьогодення ставлять нові вимоги перед освітою України. Педагогічна спільнота
намагається вирішити проблему підготовки молодого покоління до життя у
швидкозмінних, динамічних умовах і водночас
забезпечити збереження національної ідентичності, продовжити найкращі
традиції вітчизняної педагогіки. За
таких умов на особливу увагу заслуговують погляди видатного педагога, вченого,
письменника В.О.Сухомлинського, гуманістичні ідеї якого стали фундаментальними
для Нової української школи, головна місія якої плекати таланти та розвивати здібності усіх учасників
освітнього процесу на засадах співпраці та партнерства.
Мета статті: розкрити та
проаналізувати взаємозв’язок спадщини В.Сухомлинського та принципів педагогіки партнерства в контексті
реалізації Концепції Нової української школи.
Реформа поставила важливе
завдання: реалізувати новий зміст освіти, який включає не тільки знання й
уміння, але охоплює такі компоненти як компетентності, особистий досвід,
систему цінностей особистості. Школа повинна стати закладом, освітнє середовище
якого спонукає до формування у вихованців патріотичних почуттів, формує активну
громадянську позицію, творчий підхід, стимулює активність та ініціативність,
утверджує високі ідеали неповторності кожної дитини. Витоками гуманістичної
спрямованості Нової української школи є праці Василя Сухомлинського. Про це
наголошувала О.Я.Савченко, звертаючи увагу на суголосність педагогічної системи
видатного педагога з ключовими ідеями
НУШ: дитиноцентризм, утвердження гідності людини, партнерство шкільної
громади [5, c.2].
Ідеї Сухомлинського знаходять
відгук у роботах багатьох науковців. Зокрема про гуманістичне навчання і
виховання, педагогіку партнерства та проблеми розвитку особистості писали В.
Андрущенко, В. Бондар, С. Гончаренко, І. Бех, І. Зязюн, В.Кремень, О. Савченко,
М. Ярмаченко.
Виклад
основного матеріалу. У відповідності до чинних нормативних
документів системи освіти, а саме: Закону України «Про освіту», Закону України
«Про загальну середню освіту» та Концепції «Нова українська школа» - реформа освіти у нашій державі сприяла запровадженню ряду
новацій, найважливішими серед яких є компетентнісна парадигма освіти та
педагогіка партнерства [2, 3, 4].
Вони спрямовані на впровадження нових підходів, які
передбачають активне спілкування в процесі освітньої діяльності як учителя з
учнями, так і школярів між собою, використовуючи ефективні методи та технології
навчання; а також включають продуктивну
взаємодія між керівництвом закладу, учительським колективом та громадськістю з
метою створення нового освітнього середовища, сприятливого для співпраці та
комунікації.
Звернувшись до
творчого доробку В. Сухомлинського, зокрема проаналізувавши його праці «Людина неповторна», «Серце віддаю дітям»,
знаходимо глибокі роздуми педагога про гуманізм як вищий прояв творення добра
та людяності, який, на думку автора, може проявитися тільки у поєднанні трьох
компонентів: педагог-дитина-середовище.
У педагогіці
партнерства саме постулат про гуманне ставлення наставника до дитини становить
її основу. Комфортне шкільне середовище, в якому панує атмосфера захищеності,
освітній простір, вільний від насильства та утисків, продумана система
підтримки та розвитку створюють навколо дитини ауру, в якій вихованець проявляє
свої здібності, розкриває глибину свого потенціалу. Практичний досвід засвідчує,
що у закладах, де вчителі працюють на засадах педагогіки партнерства, як
правило, немає проблем з поведінкою дітей. Освітній процес за педагогікою
партнерства сприяє розвитку цілісної особистості дитини, зберігаючи її
індивідуальну неповторність. Актуально для нашого часу звучать слова Василя
Олександровича: «Своєчасно знайти, виховати й розвинути
задатки здібностей у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його
покликання - це завдання стає тепер найголовнішим…» [ 8, c.123].
Для глибшого розуміння
сутності педагогіки партнерства з’ясуємо зміст поняття «партнерство». На нашу
думку, найбільш глибоко його трактує Н.Бібік. Отже, партнерство - це спосіб
взаємин, за яких зберігаються права кожної із сторін, чітко узгоджені і
злагоджені дії учасників спільної справи, що ґрунтуються на засадах
взаємовигоди та рівноправності …» [ 1, c.11].
Розрізняють такі
види партнерської взаємодії: вчитель-учень, вчитель-батьки, учень-учень, учень-батьки. Слід підкреслити, що сприйняття
кожного учасника освітнього процесу через призму гуманного та творчого підходу
реалізує новий формат партнерських стосунків між здобувачами освіти, їхніми
батьками, вчителями та визначає основні ідеї педагогіки партнерства: спільні
цілі та завдання, рівноправність, добровільність, зацікавленість у результаті
та готовність брати відповідальність за власні дії, обов’язковість виконання домовленостей.
Ефективність
партнерської взаємодії обумовлюється:
-
готовністю усіх сторін до
співпраці на засадах партнерства;
-
сформованістю знань про
сутність та специфіку педагогіки партнерства як технології;
-
наявністю умінь
застосовувати у практичній діяльності методи та форми організації взаємодії
усіх учасників освітнього процесу;
-
здатністю до
індивідуальної та колективної рефлексії.
Ми вважаємо, що
побудова партнерських взаємовідносин у сучасній школі віддзеркалює ідеї
В.Сухомлинського, який надавав великого значення вихованню особистості через
тріаду “школа – сім’я – громадськість”, та продовжує традиції національної
педагогіки, яка опиралася на систему поглядів, ідеалів та засобів
батьківсько-материнського, а також суспільного впливу на дітей та молодь.
Великий Педагог
неодноразово наголошував про єдність виховних вимог не тільки на рівні школи, суспільства, але особливо сім’ї, як першоджерела
духовного розвитку особистості. «Сім’я в нашому суспільстві – первинний
осередок багатогранних людських відносин – господарських, моральних, духовно –
психологічних, естетичних. І, звичайно, виховних. Однак могутньою виховною
облагороджуючою силою для дітей вона стає тільки тоді, коли батько і мати
бачать високу мету свого життя, живуть в ім’я високих цілей, що звеличують їх в
очах дитини» [6].
На думку Василя
Олександровича, педагогічна просвіта полягає у тому, щоб
«вчити батьків мистецтва виховання як найблагороднішої,
найлюдянішої, найвищої творчості, як виконання високого громадського обов’язку»
[1, c.152].
З огляду на це
педагогічне партнерство як система взаємин між усіма учасниками освітнього
процесу повинна забезпечувати:
- на рівні сім’ї (створення стимулюючої духовної та
морально-психологічної
атмосфери;
оволодіння необхідним обсягом психолого-педагогічних знань; інтеґрацію зі
школою);
- на рівні діяльності педагога (стимулювання
до творчого пошуку, уміння бачити проблеми та засоби їх розв’язання; пріоритет
взаємин співробітництва, співтворчості; модернізація форм, методів навчання та
виховання);
- на рівні діяльності керівництва закладів
освіти (добір педагогічних працівників відповідного рівня, здатних сприяти
розвитку учнів; забезпечення умов для самостійної діяльності педагогів,
підвищення їх загальнокультурного та професійного рівня) [12, c.53].
Доповнимо цей
перелік:
- на рівні
діяльності громадського самоврядування (батьки як учасники освітнього процесу
активно залучаються до співпраці зі школою для створення сприятливих умов
навчання та відпочинку, а також для
підтримки та супроводу дітей).
Отже, виховання
дітей неможливе без активної залученості батьків, без щирого і відкритого
спілкування поколінь, адже без духовного взаємозбагачення страждає в першу
чергу сім’я як первинна групу суспільства, втрачає школа як освітня інституція,
зникає творчий поступ суспільства загалом.
На переконання В. Сухомлинського, «педагогіка повинна стати наукою для
всіх – і для вчителів, і для батьків» [7, c.42].
Освітня діяльність
Василя Олександровича - це не тільки теоретичне обґрунтування педагогічної
системи, але й практичне втілення гуманістичних ідей сімейного та шкільного
виховання на прикладі Павлиської школи, яка стала зразком партнерської
взаємодії педагогічного колективу, учнів та
батьків.
Соціальне
партнерство, на переконання Н.Є.
Троценко, опирається на такі принципи:
рівноправність сторін у прийняття рішень; добровільність взаємних зобов’язань;
реальність забезпечення та виконання прийнятих партнерами взаємних зобов’язань;
узгодженість очікувань шляхом укладення усної чи письмової угоди сторін про те,
які проміжні та кінцеві результати взаємодії вони прогнозують отримати, і хто
які функції готовий виконувати в цьому процесі; спільність планування, коли
сторони разом визначають мету, завдання, методи, ресурси та графік взаємодії;
спільність оцінки діяльності, коли партнери разом зіставляють та аналізують
отримані результати із запланованими; обов'язковість виконання узгодженостей
рівних для всіх сторін; сторони будують свою
взаємодію на довірі, відкритості своїх дій, задумів та оцінок, оперативному і
достатньому обміні інформацією; обов’язкова та рівна відповідальність сторін за
виконання прийнятих зобов’язань [10].
Ми переконані, що
створення у освітньому закладі атмосфери творчої діяльності, яка здатна
об’єднати і дітей, і дорослих, відкриває нові шляхи формування особистості
через підключеннядо громадського життя та тісну взаємодію з іншими людьми.
Здійснюючи аналіз
видів педагогіки партнерства,Тетяна Федірчик та Віталія Дідух виокремили
взаємодію освітнього закладу з певними юридичними чи фізичними особами, яка
базується на засадах пріоритетної ролі закладу освіти під час реалізації його
особистісно-розвивальної функції, та визначили
як окрему форму - соціально-педагогічне партнерство [12, c.53].
Воно має на меті
реалізацію інтересів усіх зацікавлених осіб, а також сприяє встановленню нових
суспільно важливих функцій освітньої системи. Серед пріоритетних виділимо
включення батьків у налагодження соціального партнерства зі школою.
Слід зауважити, що
виокремлюють традиційні та інноваційні форми роботи з батьками. До традиційних
відносимо настановчі батьківські конференції, які проводяться на початку
навчального року, батьківські збори чи індивідуальні зустрічі, тренінги,
батьківські уроки.
Новий формат
співпраці з батьками передбачає впровадження таких форм партнерства:
- інтерактивні
форми роботи з батьками (сімейні клуби, дискусії, інтерактивні ігри, тематичні
акції тощо);
- батьківські
зустрічі за кавою (складається розклад зустрічей батьків з адміністрацією та
педагогами чотири рази на рік, що відбуваються віч-на-віч;
- тренінги, ділові
ігри та майстер-класи для батьків (ефективна взаємодія вчителя та батьків,
продуктивна форма їхнього спілкування);
- комунікації через
електронні пристрої (створення системи, в якій не тільки класний керівник, як у
Вайбері, спілкується з батьками, а де залучені до спілкування завучі, які
відповідають за певні напрями роботи, де є відкрита платформа для критики);
- проведення на
День самоврядування уроків батьками, що сприяє переосмисленню ставлення до
роботи вчителя, налагодженню стосунків між батьками й вчителями;
- застосування
технології «фідбек» з батьками (зворотний зв’язок батьків на дію, подію чи
взаємодію, яка дає змогу налагодити ефективну співпрацю вчителя і батьків) [11]
Висновки. Отже, організація роботи
школи на основі принципів педагогіки партнерства сприяє створенню атмосфери
взаєморозуміння та взаємоповаги, дає потужний
заряд творчої співпраці усім учасникам освітнього процесу. Гуманістичні ідеї
В.Сухомлинського про плекання Добра в
дитячих серцях стали фундаментом для формування ключових ідей та принципів Нової
української школи, яка є сучасною моделлю освітнього закладу, що реалізує ідею
розвитку особистості дитини на засадах педагогіки партнерства, сприяє
самореалізації учнівства через самопізнання та взаємодію з оточуючими на основі
ефективного діалогу і багатосторонньої комунікації між учнями, учителями та
батьками.
Список використаних джерел
1. Бібік,
Н. Нова українська школа: порадник для вчителя. Київ: Літера ЛТД. 2018, с. 160
2.
Закон України «Про повну загальну
середню освіту». URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19
(дата звернення: 05.10.22).
3.
Закон «Про освіту». URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19
(дата звернення: 05.10.22)
4.
Концепція Нової української школи. URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkolacompressed.pdf (дата звернення: 05.10.2022).
5. Савченко О.
Ідеї В. Сухомлинського у просторі
української освіти. Початкова школа.
2018. – № 4. – C. 2.
6. Сухомлинський
В. О. Батьківська педагогіка / Вибрані твори: в 5-ти т. Т.5.
К.: Рад. шк., 1977. С.263
7. Сухомлинський
В. О. Павлиська середня школа Вибр. тв.: в 5 т. К.: Рад. шк., 1977.Т. 4.С.390
8. Сухомлинський
В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. Духовний світ
школяра. Методика виховання колективу /Вибр.тв.: в 5 т. К.: Рад. шк., 1976.Т.
1.с.654
9. Сухомлинський
В.О. Щоб дитина стала Людиною // Центральний державний архів вищих органів
влади та управління України. Фонд Сухомлинського. Опис 1. С.749.
10. Троценко
Н.Є. Соціальне партнерство як одна з педагогічних умов
професійного
самовдосконалення соціальних працівників у ресурсних
центрах.URL:http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/1250/1/N_Timoshenko(Trotsenko)_VZNY_3_KSP&KO_IPSP.pdf
(дата звернення: 05.10.2022)
11. Традиційні
батьківські збори – це немодно. Олена Фіданян про те, як
київські школи
шукають новий формат співпраці з батьками.
12. Федірчик Т. Д. Педагогіка партнерства як чинник
формування ефективної взаємодії учасників освітнього процесу в умовах Нової
української школи / Т. Д. Федірчик, В. В. Дідух // Гірська школа Українських
Карпат.2019. № 21. С. 50-54 http://lib.pnu.edu.ua:8080/handle/123456789/8575
Коментарі
Дописати коментар