ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ ЯК УМОВА УСПІШНОЇ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

 УДК 377.8:37.091.2(043.2)

Олена Бобкова

м. Красноград

Харківська область 

ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ ЯК УМОВА УСПІШНОЇ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

У статті проаналізовано роль педагогічного спілкування в організації успішної взаємодії суб’єктів освітнього процесу. Визначено мету, принципи налагодження педагогічного спілкування; конкретизовано етапи його проходження.

Ключові слова: педагогічне спілкування, взаємодія, суб’єкти освітнього процесу, викладач, здобувач освіти.

 

The article analyses the role of pedagogical communication in the organisation of successful individuals' interaction in the educational process. The paper defines the purpose and principles of setting-up pedagogical communication; the author determines the stages of its passing.

Keywords: pedagogical communication, interaction, individuals of the educational process, teacher, educational applicant.

 

Процеси глобалізації, панування інформаційних технологій принесли нове змістовне наповнення спілкування між людьми. Сучасні трансформації взаємодії у світлі суспільних викликів змушують педагогів уважно поставитись до особливостей комунікативного простору. Викладачі мають успішно вибудовувати взаємодію зі здобувачами освіти, ефективно використовувати сучасні інформаційні засоби спілкування, продукувати навички комунікативних умінь в освітньому процесі.

Спілкування умовно можна розділити на формальне або рольове та неформальне або міжособистісне. У формальному спілкуванні зміст і засоби спілкування регламентовано соціальними ролями. Міжособистісне спілкування розкриває людську сутність особистості, в його основі лежить довіра до співрозмовника. Педагогічне спілкування визначають як міжособистісно-рольове.

Педагогічне спілкування – це система взаємодії педагога зі здобувачами освіти, що відбувається за допомогою вербальних і невербальних засобів,  цифрового зв’язку з метою обміну інформацією, управління процесом, регулювання відносин тощо. Діяльність викладача спрямована на виконання соціального замовлення – формування особистості здобувача освіти, підготовка компетентного фахівця.

Під взаємодією розуміють процес впливу об’єктів або суб’єктів один на одного, який обумовлює взаємний зв’язок.

Специфіка педагогічного спілкування обумовлена різноманітними соціально-рольовими та функціональними позиціями суб’єктів цього спілкування. Викладач у прямій і непрямій формі здійснює свої соціально-рольові та функціональні зобов’язання з управління едукаційним процесом. Від того, яким є стильові особливості такого спілкування й управління, залежить ефективність навчання, виховання, розвитку особистості здобувача освіти та формування міжособистісних відносин у колективі.

Передача інформації проходить у контакті з аудиторією та реалізує комплекс взаємодії суб’єктів освітнього процесу на різних рівнях – емоційному, когнітивному, соціально-психологічному.

Для ефективності спілкування двох осіб чи більшої кількості учасників, необхідно враховувати індивідуальність партнерів – надійність комунікаторів, зрозумілість їхньої поведінки, урахування зворотніх зв’язків.

У психології педагогічне спілкування визначається як взаємодія суб’єктів педагогічного процесу, що здійснюється знаковими методами і спрямована на значущі зміни властивостей, стану, поведінки і особистісно-смислових цінностей партнерів.

Сутність педагогічної взаємодії досліджували І. Бех, С. Гончаренко, В. Кан-Калик, О. Федій та ін., структуру та функції комунікації педагога – С. Максименко, О. Бодальов, П. М’ясоїд, Н. Волкова та ін. Українські та зарубіжні науковці широко досліджували важливі аспекти проблематики: технології розвитку комунікативних умінь, культуру педагогічного спілкування, основи комунікативної майстерності педагога, психологічні механізми спілкування тощо. Велика увага і зацікавленість дослідників темою свідчить про її важливість.

Педагогічне спілкування є основною формою організації освітнього процесу. Його продуктивність визначається, перш за все, цілями та цінностями спілкування, які приймаються усіма суб’єктами освітнього процесу.

Метою педагогічного спілкування є передача викладачем суспільного і професійного досвіду здобувачам освіти та обмін особистісними знаннями, пов’язаними із об’єктами, що вивчаються, та життям уцілому. При спілкуванні спостерігається індивідуальне становлення як здобувачів освіти, так і педагогів. Реалізація потенційних можливостей суб’єктів педагогічного спілкування відбувається за умови дотримання принципів [2]:

–     гуманізму (повага, особиста відповідальність); 

–     демократизму (відмова від авторитаризму у взаємостосунках);

–     оптимізму (усім суб’єктам спілкування потрібні позитивні уявлення про свої себе, свої можливості);

–      особистісно орієнтованого налаштування(будь-яка взаємодія успішна після вивчення індивідуальності особистості, уникнення репресивності впливів);

–     виваженості (обміркованість, врахування вікових особливостей, соціальних ролей учасників спілкування).

    У процесі педагогічного спілкування інформація має переконувати, спонукати, коригувати моральні й комунікативні риси здобувача освіти. Ефективність процесу часто залежить від вимірювання й дозування інформації. 

Конкретизуємо педагогічні функції спілкування:

-       інформаційна (реалізується в освітній діяльності через взаємодію здобувача освіти і педагога);

-       пізнавальна (слугує розумінню навколишнього світу, себе як особистості, колективу):

-       експресивна (допомагає зацікавити передачею знань, доступно пояснити матеріал);

-       управлінська (виявляється у керуванні власної поведінки, майстерності впливу на інших людей). 

Використовуючи сукупність вербальних, образотворчих, символічних засобів, педагогічне спілкування одночасно реалізує перцептивну та інтерактивну функції. Упорядковуючи взаємодію суб’єктів освітнього процесу, воно може бути функціонально контактним і дистанційним, координаційним, спонукальним. Специфічний синтез усіх характеристик виражається у змісті і характері взаємодії усіх учасників освітнього процесу.

Педагогічне спілкування проходить такі етапи [2]:

–       моделювання. Цей прогностичний етап включає планування і прогнозування змісту, структури, засобів спілкування. Викладач формує мету взаємодії, прогнозує сприйняття співрозмовниками змісту, дбає про залучення студентів, створює творчу атмосферу, коли кожен здобувач освіти може виявити свою індивідуальність;

–        встановлення емоційного діалогового контакту. За наявності комунікативних умінь викладач виявляє ініціативу, завойовує аудиторію, підтримує зворотній зв’язок, орієнтується у соціальних ситуаціях, змінює форми взаємодії у залежності від обставин. Викладачеві важливо володіти технікою швидкого входження у взаємодію, прийомами впливу (зараження, навіювання, переконання); 

–       керування спілкуванням. Обмін інформацією, її оцінка повинні відбуватися у дружній атмосфері, з позитивними емоціями від спілкування.

Для початку успішної взаємодії викладач мотивує студентів, вказуючи  значущість  подальшої комунікації. Зацікавивши здобувачів освіти інформацією чи проблемним питанням, педагог організовує освітній простір взаємодії, спонукає до активної участі у навчально-пізнавальній діяльності. Самопрезентація педагога, його стиль спілкування, пауза, запитання до аудиторії, репліка, гумористична розрядка можуть привернути увагу  і налаштувати до відповідної роботи;

–       аналіз спілкування. Викладач порівнює мету взаємодії з її результатами, моделює подальше спілкування з урахуванням атмосфери діяльності, налагодженого зворотного зв’язку. Це етап самокоригування.

Існують правила, які допоможуть викладачеві оптимізувати педагогічну взаємодію на кожному етапі:

–       демонстрація єдності поглядів усуває бар’єри,  об’єднує співрозмовників у досягненні спільної мети;

–       налагодження особистісного контакту зі здобувачами освіти сприяє відчуттю значимості кожної особистості, формує самоповагу, робить спілкування щирим, вільним для висловлення думки, погляду;

–       візуальний контакт виражає ставлення до співрозмовника, його висловлювань, показує уважність, зацікавленість під час розмови, демонструє власне ставлення;

–       постійний інтерес до здобувачів освіти, зосередження уваги на окремих моментах, короткий коментар, співпереживання націлює на розуміння внутрішнього стану здобувачів освіти, підтримує позитивні емоційні налаштування під час спілкування.

         Діяльність педагога – це завжди спілкування та взаємодія з іншими людьми під час виконання своїх професійних функцій. В умовах інтенсифікації міжособистісної взаємодії, зменшення частки невербальних засобів через широке використання технічних засобів для обміну інформації для успішного вирішення освітніх завдань, особистісного розвитку здобувачів освіти має забезпечуватися оптимальна організація педагогічного спілкування.

Список використаних джерел 

1.   Гарькавець С. О., Волченко Л. П. Спілкування в педагогічному процесі. URL : file:///C:/Users/User/Downloads/469.pdf  (дата звернення: 29.09.2022).

2. Слободяник Н. В. Спілкування як основа психолого-педагогічної взаємодії суб’єктів освітнього процесу. URL : file:///C:/Users/User/Downloads/SPILKUVANNA_AK_OSNOVA_PSIHOLOGO-PEDAGOGICNOI_VZAEM.pdf (дата звернення: 29.09.2022)