ПЕДАГОГІКА ПАРТНЕРСТВА: ПРИНЦИПИ ТА ПРАКТИКИ

УДК 37.013:37

Надія Василенко,

м. Віннця

 

Педагогіка партнерства: принципи  та практики

 

У статті автор з’ясовує взаємозв'язок принципів та практики впровадження педагогіки партнерства в контексті концепції НУШ.  Зокрема в тому, щоб ці діти були, з одного боку, відповідальними партнерами, а з іншого - здатними формувати такі процеси, які викорінять корупцію, а також будували довіру в суспільстві, у тому числі - довіру громадян до влади. Тому коли в шкільних спільнотах ми практикуємо педагогіку партнерства та  виховуємо правила  доброчесності в дітях, це створює велику перспективу для суспільства.

Ключові слова: концепція НУШ, освітній процес, педагогіка партнерства, правила,  принципи

          In the article, the author clarifies the relationship between the principles and practice of implementing partnership pedagogy in the context of the concept of NUS. In particular, in order for these children to be, on the one hand, responsible partners, and on the other hand, able to form such processes that will eradicate corruption, as well as build trust in society, including citizens' trust in the authorities.Therefore, when in school communities we practice the pedagogy of partnership and educate the rules of integrity in children, it creates a great perspective for society.

         Key words: the concept of NUS, educational process, pedagogy of partnership, rules and principles

 

Вступ. Формування випускника Нової української школи певним чином  залежить від того, наскільки він зможе займати активну життєву позицію, бути іноватором  власного житті та патріотом свого суспільства. Сучасні дослідження проблеми НУШ  доводять, що випускник  має стати з одного боку, відповідальним партнером, а з іншого - здатним формувати такі процеси, які викорінять корупцію, а також будувати довіру в суспільстві, у тому числі - довіру громадян до влади.  Але в науковій соціально-педагогічній літературі технології формування в шкільних спільнотах педагогіки партнерства розроблено недостатньо. Саме діти мають бути   відповідальними та будувати сучасне суспільство.

Виклад основного матеріалу. Науковці та практики визначають що таке педагогіка партнерства й навіщо вона школам.

Радитися з усіма, хто бере участь в освітньому процесі, щоб ухвалити рішення, організовувати пікніки з учнівством, батьківством і вчительством, разом прибирати територію біля озера не з примусу, долучити мікрорайон до сортування сміття, колективно писати проекти для реорганізації школи, бути менторами для дітей, чаювати з адміністрацією і батьками - це лише кілька прикладів педагогіки партнерства в дії [4].

Засади педагогіки партнерства ґрунтуються на взаємодії та співпраці вчительства, батьківства і учнівства. Згідно з цими принципами, вчитель -  це друг і наставник, а родина учня - зацікавлені однодумці, які беруть участь у житті школи [1].

 Отже, актуальним в цьому понятті є те, що учні, батьки та вчителі - рівноправні учасники освітнього процесу, об'єднані спільними цілями та прагненням до довіри й відповідальні за результат.

Педагогіка партнерства – напрям педагогіки, що включає собою систему методів і прийомів виховання і навчання на засадах гуманізму та творчого підходу до розвитку особистості [2].

Педагогіка партнерства ґрунтується на таких ідеях: навчання без примусу (Ш. Амонашвілі, В. Сухомлинський, С. Лисенкова, В. Шаталов); ідея важкої мети (С. Лисенкова, В. Шаталов); ідея опори (Є. Ільїн, І. Іванов, С. Лисенкова, В. Шаталов); вільний вибір (Ш. Амонашвілі, І. Волков, С. Лисенкова, В. Шаталов); ідея випередження (І. Волков, С. Лисенкова, Б. Нікітін, В. Шаталов); ідея відповідної форми (І. Волков, Є. Ільїн, В. Шаталов); інтелектуальне поле класу (І. Волков, С. Лисенкова, В. Шаталов, М. Щетинін); самоаналіз (Ш. Амонашвілі, Є. Ільїн, І. Іванов, В. Караковський, В. Шаталов, М. Щетинін) [1;2].

Педагогіка партнерства, як   зазначає  Концепція НУШ,  є головним принципом співпраці між усіма учасниками й учасницями освітнього процесу - принцип дитиноцентризму, тобто орієнтація на потреби учня. Також, згідно із засадами педагогіки партнерства, необхідно [6]:

•    поважати особистість іншої людини;

•    доброзичливо й позитивно ставитися до інших;

•    довіряти одне одному;

•    працювати за технікою «діалог - взаємодія - взаємоповага»;

•    розподіляти лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв'язків);

•    працювати за принципами соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов'язань, обов'язковість виконання домовленостей) [4;5].

Ці принципи стосуються всіх учасників освітнього процесу: вчителів, батьків, здобувачів освіти.

Навіщо це школам?

У книжці «Найкращий клас у світі: як створити освітню систему 21-го століття» керівник освітнього напряму Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) Андреас Шляйхер пише, що у дітей та молоді, які відчують себе частиною шкільної громади, куди більша ймовірність отримати хороші академічні результати й мати вищу мотивацію до навчання. Це - одна з причин, чому педагогіка партнерства корисна для шкіл [7].

Опитування педагогів, батьків та учнів дали можливість визначить  10 причин, які допоможуть зрозуміти, чому варто працювати за принципами педагогіки партнерства, зокрема :

1.   Батьки долучаються до освітнього  процесу й можуть  зробити суттєвий внесок у створення освітнього середовища та функціонування  школи. Це дасть змогу визначити спільне бачення траєкторії розвитку дитини, чітко усвідомити права та обов'язки всіх учасників освітнього процесу, мінімізувати непорозуміння.

2.   Проблеми розв'язуються спільно.

3.   Спілкування, яке ініціюють усі сторони (і школа, і батьки, і діти), формує довіру між усіма учасниками й учасницями освітнього процесу.

4.   Партнерські взаємини між вчителями  та батьками дають можливість оперативно реагувати на актуальні виклики та проблеми (зокрема відстежувати зміни в поведінці дитини, розуміти її вподобання й життєві орієнтири).

5.   Відбувається обмін ідеями та найкращими практиками, оскільки залучені й батьки, і діти, і вчителі.

6.   Усі учасники й учасниці стають більш активними, коли бачать, що досягають результатів,  які змінюють освітнє середовище та атмосферу в громаді.

7.   Педагоги мають ближчі стосунки з дітьми, тому що співпрацюють із ними. А отже, взаємини між учительством та учнівством - радше довірливі, дружні та партнерські.

8.   Педагогіка партнерства сприяє створенню атмосфери, у якій найкраще розкривається потенціал кожного учня й учениці, формується ініціативність та креативність, а це - одна з ключових навичок сучасного світу.

9.   Партнерство зменшує рівень стресу, що зрештою допомагає інтелекту працювати швидше та ефективніше.

10. Партнерський формат стосунків між усіма учасниками й учасницями освітнього процесу готує молодих людей до професійної діяльності та ролі активних громадян.

Отже, можна зробити висновок, що розвиток педагогічного партнерства та становлення активних громадян відбувається насамперед в закладі освіти. Особливо відчутним це стає коли педагоги   проявляють  свої  професійні  якості: вміння співпрацювати з іншими людьми,  допомагати один одному, дбати про імідж колективу а не тільки свій,  зокрема ставити спільні завдання перед батьками та учнями і дбати про успішне його вирішення, мати чітку особистісну позицію кожному учаснику освітнього процесу.

Основними  принципами учасників освітнього процесу є: повага до особистості; доброзичливість і позитивне ставлення; довіра у відносинах, стосунках; діалог – взаємодія – взаємоповага; розподілене лідерство (проективність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків); принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).

Аналіз соціально-педагогічної літератури доводить, що формування педагогічного партнерства  – це важливий аспект у становленні молодої особистості, тож починати його потрібно якомога раніше.

 

Список використаних джерел

1. Аббас Н. Принцип педагогіки партнерства. Програма модернізації та розвитку НВК на 2019-2024 рр. / Н. Аббас // Директор школи. – 2021. - № 1–2. – С.64–117.

2.  Артемова В. Історія педагогіки України : Підручник. / В. Артемова – К. : Либідь, 2006. – 424 с.

3.  Аксьонова Г., Борлак Л. Педагогіка партнерства НУШ : тренінгові заняття / Г. Аксьонова, Л. Борлак // Методист. – 2021. - № 1–2. –   С.80–87.

4.   Бачурська Т., Голобокова О. Технології соціальної згуртованості суб’єктів освітнього процесу: Workshop для педагогів закладів освіти / Т. Бачурська, О. Голобокова // Завуч. – 2021. – № 1–2. – С. 44–53.

5. Василенко Н.В.  Школа компетентностей XXI століття : науково-методичний журнал / Н. В. Василенко. - Харків : Основа, 2019. – 144 с. – (Серія «Завучу усе для роботи»; №13-14 (253-254)).

6.       Концепція НУШ. Ел.доступ: http://ru.osvita.ua/legislation/law/2231  

7.       Шляйхер А. Найкращий клас у світі: як створити освітню систему 21-го століття / Переклад з англ. Ганна Лелів. – Львів: Літопис, 2018. – 298 с.