ПОГЛЯДИ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО НА ПРОБЛЕМУ ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ, ШКОЛИ ТА СІМ’Ї

 

УДК 37.035.6

Аліна Мартін,

Наталія Тарапака

м. Кропивницький

Погляди В.О.Сухомлинського на проблему

партнерської взаємодії закладу дошкільної освіти, 

школи та сім’ї

У статті розкриваються погляди В.О.Сухомлинського на проблему партнерської взаємодії закладу дошкільної освіти, школи та родини.

На основі результатів психолого-педагогічних досліджень у контексті ідей Василя Олександровича Сухомлинського проаналізовано та обґрунтовано провідні принципи згідно з якими має здійснюватися педагогічна пропаганда серед батьків у Павлиській школі. Авторами використаний архівний матеріал: протоколи засідань психологічних семінарів та тематика засідань «батьківської школи».

Ключові слова: сімейне виховання, діти дошкільного віку, освіта, педагоги, школа, В.О.Сухомлинський

Sukhomlynskyi`s viewpoints on the problem of partnership interaction of preschool educational establishment, school and family are considered in the article.Based on the results of psycological and pedagogical researches in the context of Vasyl Olexandrovych Sukhomlynskyi`s ideas the leading principles according to which there should be the pedagogical propaganda among parents of Pavlyska school were analysed and justified. The authors have used the archive materials: minutes of psycological seminars` meetings and topics of "Parents School" meetings.

Key words: family upbringing, the children of preschool age, education, school, teachers, V. O. Sukhomlynskyi.

Постановка проблеми. Актуальність проблеми вивчення умов сімейного виховання зумовлена орієнтацією сучасної педагогічної теорії і практики на гуманізацію виховного процесу в сім’ї, де дитина має почуватися найбільш захищеною, необхідністю виконання програми "Діти України" Конвенції ООН про права дитини, Законом України «Про дошкільну освіту».

Розв’язання цієї проблеми зобов’язує до глибокого осмислення стану сучасного сімейного виховання, аналізу причинно-наслідкових зв’язків та ґрунтовного викладу здобутих результатів наукового пошуку, оскільки вона торкається кожного і в цілому має суспільну значущість на рівні окремої особистості.

Сім’я – це перша суспільна щаблина в житті людини. Для того, щоб сім’я успішно виконала свої виховні завдання, необхідно, щоб батьки знали основні педагогічні вимоги і необхідні умови сімейного виховання. Донесення до батьків цих знань – одне з головних завдань педагогів. Залучення батьків до співпраці з педагогами щодо розвитку дитини та підготовка до школи – одне з провідних завдань Базового компоненту дошкільної освіти в Україні[1]

Аналіз останніх дослідженьУ визначення соціально-педагогічних умов, накреслення шляхів поліпшення сімейного виховання дітей значний внесок зробили філософи і соціологи: В.Г.Афанасьєв, І.В.Бестужева-Лада, Ю.С.Василєва, І.С.Кон, В.Меньшутін, В.Я.Титаренко, О.Г.Харчев, Л.В.Чуйко; психологи: Б.А.Ананьєв, І.Д.Бех, А.А.Бодальов, О.Л.Кононко, О.В.Петровський, І.А.Трухін, педагоги: Ю.Азаров, І.В.Грєбєнніков, О.М.Докуніна, О.С.Короткова, Т.В.Кравченко, А.С.Макаренко, В.Г.Постовий, О.Я.Савченко, О.В.Сухомлинська, М.Г.Стельмахович, С.Русова, О.Л.Хромова та ін. Практично усі вони погоджуються з тим, що для кожної сім’ї характерна неповторність умов середовища та морально-емоційних стосунків.

Виклад основного матеріалу. Саме ці проблеми, які актуальні і в наш час розкривав В.О.Сухомлинський у своїх наукових працях та практичній діяльності у Павлиській школі. Василь Сухомлинський наголошував, що кожна особистість унікальна, неповторна й самоцінна. Для кожної сім’ї характерний свій тип стосунків, стиль спілкування, а, отже, і свій мікроклімат. Він може бути сприятливим для самореалізації особистості, проте може бути й пригнічувальним, напруженим, однозначно несприятливим, тобто таким, за якого і сім’я, і суспільство отримують виховний ефект, протилежний очікуваному. Тому, до кожної сім'ї – батьків і дітей – необхідно шукати свої підходи, орієнтуватись на їхні особливості. А саме сімейне виховання слід сприймати і вивчати як комплексну проблему, що стосується особистості, її життя і тих умов, за яких вона розвивається – соціальних, економічних, педагогічних, психологічних, культурологічних тощо.

У дошкільному закладі, у батьків та вихователів єдині завдання: зробити все, щоб діти росли щасливими, здоровими, активними, комунікативними, щоб вони стали гармонійно розвиненими особистостями. «Кожен учитель, кожен батько мріє про те, щоб його діти виросли допитливими людьми, щоб у кожному серці запалав вогник жадоби пізнання. Але як запалити цей вогник? Треба розкрити перед дітьми книгу життя, живі, яскраві сторінки навколишнього світу. Нехай дитина сама перегортає сторінки цієї книги, нехай відчуває себе шукачем і землепрохідцем. Від нас, дорослих, залежить те, щоб дитина відчула романтику, красу пізнання» [4, с. 22].

Василь Олександрович постійно цікавився проблемами сімейного виховання дітей у різних сім’ях, вивчав позитивний досвід, підмічав найістотніші й найбільш типові вади та недоліки сімейного виховання, шукав причини цих недоліків. Він проводив значну виховну й освітню роботу з батьками, дорослими, навчав їх мистецтва сімейного й громадянського виховання, гостро критикував неуцтво, примітивізм. У Павлиській школі було створено чітку систему педагогічної освіти й пропаганди педагогічних знань серед населення, батьків і навіть старшокласників. Без турбот про педагогічну культуру батьків, за висновками В.О.Сухомлинського, неможливо розв'язати жодної проблеми, що стосується навчання і виховання.

Вчений обґрунтував провідні принципи згідно з якими має здійснюватися педагогічна пропаганда серед батьків:

- виховання дітей – почесний суспільний обов’язок батьків, батько й мати повинні бути не менш мудрими творцями людини, ніж педагоги;

- за змістом педагогічна пропаганда має охоплювати всі складові виховання;

- у розв’язані складних проблем сімейного виховання необхідно забезпечувати індивідуальний підхід і додержання педагогічного такту;

- потрібні систематичність педагогічної пропаганди і всебічне охоплення батьків.[4]

Аналіз планів роботи Павлиської середньої школи в розділі «Робота з батьками» дошкільного відділення та батьків дітей початкової школи показав, шо її слухачі отримували систему наукових знань про морально-естетичне виховання, фізичний, розумовий та естетичний розвиток дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Ряд лекцій батьківської школи присвячені саме темі емоц1йно-естетичного виховання дітей. Зокрема, це просліджується в планах роботи школи за 1967-1968 н.р., 1970-1971 н.р.

Ось тематика доповідей і лекцій рекомендованих для занять батьківської школи І967-І968 н.р.;1970-1971 н.р.

Вибірка з плану роботи батьківської школи за 1967-1968н.р.

а/ дошкільна, група /разом з майбутніми батьками./

1     Пізнання дійсності і розвиток емоцій дошкільника.

2     Краса у вихованні дитини від 4 до 7 років.

3     Праця і творчість дитини від 4 до 7 років.

4     Гра в розумовому, емоційному і естетичному розвитку дитини дошкільного віку.

5     Казка у вихованні дитини.

Вибірка з плану роботи батьківської школи за 1970-1971 н.р.

а/ дошкільна, група /разом з майбутніми батьками./

1. Емоційне виховання до 3 років і від 3 до 7.

2. Природа у вихованні дошкільників.

3. Гра в духовному житті дошкільника.

4. Краса, у вихованні дошкільника від 3 до 7 років.

5. Казка у вихованні дошкільників.

6. Творчість у вихованні дошкільників.

7. Психологічна підготовка дошкільників до шкільної праці.

б/1-2 класи

1.Краса у всебічному розвитку особистості дитини 7-9 років.

2.Засвоєння естетичних норм дитиною 7–9 років і приклад батьків.

3.Духовне життя сім’ї, розвиток дитини в цьому віці.[3]

Василь Олександрович аналізуючи роботу батьківської школи зауважував, що “Програма постійного підвищення педагогічної культури батьків і матерів-це, по суті, наша спільна з ними робота - тонка й важка, кінцевою метою якої є ідеал всебічно розвиненої гармонійної людини. Найважче полягає в тому, щоб батько й мати разом з нами бачили, розуміли духовний світ своєї дитини, вміли розібратися в причинах і наслідках, осмислити виховання як цілеспрямовану працю” [4]

На думку В.О.Сухомлинського, робота «батьківської школи» повинна відповідати таким умовам:

·     чітка організація всієї системи освіти, що об’єднує в собі масові, групові та індивідуальні форми роботи педагогічної пропаганди;

·     диференціація змісту освіти батьків з урахуванням вікових особливостей дітей і рівня педагогічної культури батьків;

·     практична спрямованість усіх ланок;

·     зацікавленість учителів у здійсненні цієї роботи;

·     позитивне ставлення батьків до педагогічної освіти, активне сприйняття педагогічних знань.[3]

В.О.Сухомлинський дає ряд цінних порад, як запобігти цьому суспільному лиху, як попередити ці негативні явища в нашому житті, наводить переконливі приклади розумного підходу до таких складних суспільних проблем, як любов, шлюб, сім’я і виховання дітей.

Аналіз архівних матеріалів свідчить про те, що В.О.Сухомлинського завжди хвилювала проблема підготовки дошкільників до шкільного життя, різнобічного їх розвитку; його хвилювала фізична, психологічна та емоційна готовність, про що свідчать протоколи психологічних семінарів, які зберігаються у педагогічному музеї Павлиша. Ось витяг з психологічного семінару Павлиської середньої школи, що відбувся 3 грудня 1969 року.

Ухвалили:

Заслухавши та обговоривши доповідь директора школи Сухомлинського  В.О. про психологічні передумови успішної підготовки дітей до школи в дошкільні роки, психологічний семінар вважає необхідним здійснення слідуючих рекомендацій:

1. Треба зрозуміти, що від того, вяких умовах, оточенні знаходиться дитина в дошкільному віці, залежить її виховання, її розвиток, майбутнє.

2. Необхідно, щоб діти в дошкільному віці були несамотніми, щоб були в дитсадках, в оточенні дітей неоднакового віку, старших. Коди ж дитина самотня, або знаходиться серед дітей одного віку, вона росте обмежена.

3. Для того, щоб подолати труднощі в загальному розвитку дітей, моральній трудовій готовності їх, потрібно, щоб діти були більш самостійними в своїй праці, щоб вони розуміли, що він громадянин, і в нього повинні бути обов'язки, що для нього розпочався труд на все життя.

4. Слід батькам більше розповідати дітям, читати, щоб дитина не була безпомічною. Для того, щоб підготувати дітей до школи, потрібний тісний зв’язок педагогів та батьків майбутніх школярів.[2]

Разом з вчителями початкових класів Василь Олександрович розпочинав цю роботу задовго до того, як діти переступлять поріг школи, адже малюки краще сприймають ті речі, об’єкти, які їм близькі і відомі. До вступу в школу дітей слід навчити образно мислити, розвивати їх уяву, емоційність, адже "запорука виховання розвинутого розуму і пам’яті в тому, щоб думка дитини проявлялась в її активному відношенні до оточуючого світу" [6].

Формування єдиного колективу батьків і вчителів, на думку В.Сухомлинського, забезпечить єдність вимог педагогів і батьків, допоможе уникнути розбіжностей у виховних діях. Школа і родина, підкреслював він, "не тільки діють одностайно, ставлячи перед дітьми ті самі вимоги, а є однодумцями, поділяють ті самі переконання, завжди виходять з тих самих принципів, не допускають ніколи розходжень ні в меті, ні в процесі, ні в засобах виховання" [6, с. 86]. Висока вимогливість і повага до особистості дитини, вважав Василь Олександрович, - дві неодмінні, нероздільні сторони виховного впливу. Він указував на необхідність постійних, систематичних вимог і глибокої поваги до вихованця; був переконаний, що школа досягне позитивних результатів, коли батьки підтримуватимуть її вимоги, створюватимуть вдома умови, які сприяли б правильному вихованню дітей [5]. Педагог наголошував, що принцип поваги і вимогливості у виховній роботі підвищує їх відповідальність за дітей, за власні слова і вчинки, розвиває творчу ініціативу й самостійність. Педагогам і батькам, зокрема тим, котрі тільки розпочинають виховну роботу з дітьми, він радив старанно продумувати вимоги до дітей, тому що в цьому – основа всієї виховної системи.

Аналіз науково-практичного досвіду В.О. Сухомлинського, а також досвіду вчителів, працівників дошкільних закладів, які використовують ідеї видатного педагога в освітньому процесі з дітьми дошкільного віку у практиці своєї роботи, дає підставу стверджувати, що при їх умілому використанні зростає ефективність виховного процесу, забезпечується готовність дітей до майбутнього життя.

Таким чином, аналіз основних ідей, на яких була побудована педагогічна система В.О.Сухомлинського, переконує в тому, що ми маємо справу з видатним явищем в історії освіти і школи. Його теоретичну спадщину не можна розглядати поза часом. 

Список використаних джерел

1. Базовий компонент дошкільної освіти України / Під наук. керівн. Піроженко Т. О., авт. кол-в: Байєр О.М., Безсонова О.К., Брежнєва О.Г., Гавриш Н.В., Загородня Л.П. та ін. 2021. 37 с. URL:  https://mon.gov.ua/storage/app/media/rizne/2021/12.01/Pro_ novu_redaktsiyu%20Bazovoho%20komponenta%20doshkilnoyi%20osvity.pdf.

2. Книга протоколів психологічних семінарів 1968-1969 навчальний рік Павлиської середньої школи Онуфріївського району. Педагогічно-меморіальний музей ЛВ 16814. С. 5-6.

3. План работы на 1970-1971 учебный год //Спр.930. 108 арк.Центральний державний архів вищих органів влади та управління УкраїниФонд В.О.Сухомлинського /ф.5097/

4.  Сухомлинський В.О. Батьківька педагогіка. К.: Рад.школа, 1978. 263с.

5. Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості //Вибр. твори: в 5-ти т. Т. 1 К.: Рад. школа, 1976. С 2-202.

6. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям // Вибр. твори: в 5-ти т. Т. 3 К.: Рад. школа, 1976. С. 7-278.