ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ І ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

 

УДК 37.01/.09

Ірина Чорна

м. Чернівці

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ І ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Анотація. У публікації розглянуто теоретичні засади педагогічної взаємодії учасників освітнього процесу. Також представлені результати аналітичних досліджень змін, які відбуваються у педагогічній взаємодії під час дистанційних форм навчання у закладах загальної середньої освіти. Розглянуті практичні поради для покращення партнерської взаємодії між учителями та учнями при дистанційному навчанні.

Ключові слова: партнерська взаємодія, дистанційне навчання, особистість, комп’ютерні системи, ресурси.

У зв’язку з пандемією та переходом закладів освіти на дистанційне навчання, виникла проблема  у викладачів і у вчителів  через відсутність єдиної системи вимог викладання матеріалу в таких умовах.  Змінилася подача інформації та відсутність тісного взаємозв’язку між усіма учасниками освітнього процесу. Саме тому, партнерська взаємодія всіх учасників освітнього процесу під час дистанційного навчання є важливою, вона полягає у перебудові відносин між педагогами та учнями у рівноправні. Для  реалізації цієї ідеї виникає багато труднощів, адже необхідно дотримуватись механізмів суб’єкт -суб’єктивної взаємодії з учнями під час діалогу, зокрема звертати увагу на ефективність освіти та націлюватися  на розвиток творчого спілкування, також необхідно створити сприятливого середовища, де будуть враховані усі потреби, як у навчанні, так і для особистісного розвитку [1].

Багатьма науковцями [2, 5] вивчався лише спектр загальних питань щодо особливостей дистанційного навчання, які стосуються дидактичних принципів та технологічних платформ. Саме комунікативна складова даного явища, з точки зору якості педагогічних впливів, розглянута сьогодні недостатньо.

Саме для дистанційної освіти явище комунікації стає невід’ємної складової педагогічного процесу, саме воно набуває визначального характеру, від його втілення залежить ефективність навчального процесу. Електронна комунікація надає можливості реалізувати інтерактивну суб’єкт - суб’єктну педагогічну взаємодію через комп’ютер. Впровадження дистанційного навчання в освітній процес має багато переваг: зменшується навантаження на учня, сприятлива домашня атмосфера, більше вільного часу на самостійну роботу, можливість опрацьовувати навчальний матеріал індивідуально у визначені терміни. При цьому виникають і багато недоліків: з’являється необхідність заохочувати до навчання, зменшується спілкування з вчителем та однолітками, погіршується стан здоров’я учнів через тривалу роботу за комп’ютером, зменшується дисципліна учнів.

Під час дистанційного навчання, управління якого йде через комп’ютер, ще на етапі проектування навчальної діяльності  необхідно визначити основні вимоги до організації діалогової взаємодії, психологічні вимоги до діалогової взаємодії для підтримання належного рівня мотивації, психологічні та лінгвістичні вимоги до діалогу. Основним недоліками сучасних комп’ютерних навчальних систем на думку Машбиці Ю.І. [3], є те, що розробники таких систем намагаються якомога ширше використати діалог, адже на їхню думку чим його більше, тим ефективнішим буде навчання, саме тому учень залучається до діалогової взаємодії, коли він ще не готовий до цього. Тому при проектуванні такої педагогічної взаємодії слід враховувати не лише предметну її спрямованість, тобто розв’язання конкретних проблем, а й мотиваційну сторону учіння.

Застосуємо такі параметри для опису комунікативного простору: комунікативна дистанція, щільність комунікації, наявність опосередкованості. Комунікативна дистанція має два значення - близька і далека, а щільність комунікації може бути глибока і поверхнева. Якщо розглянути характер суб’єкт- суб’єктних відношень, він може бути прямим і опосередкованим [4].

Саме під час дистанційного навчання необхідно створити середовище для партнерської взаємодії. Внаслідок створення такого середовища насамперед перед учнями відкривається можливість висловити свою думку та відстояти її, сприяє розвитку нових та удосконаленню набутих навичок, отримання нових знань в цікавій формі, позитивне ставлення до оточуючих.

Педагогічна взаємодія, методика навчання, організація процесу навчання набувають суттєвих змін при використанні у освітньому процесі в закладах загальної середньої освіти (ЗЗСО) дистанційного навчання.

Під час дистанційного навчання у ЗЗСО впроваджувалися дві основні моделі навчання, які були побудовані на основі комп’ютерних мережних технологій:

1) позбавлена безпосереднього спілкування учителя з учнями;

2) передбачає обов’язкову безпосередню взаємодію педагога і учнів.

Спочатку під час карантину у більшості освітніх закладів була впровадження перша модель навчання, які взаємодіяли через viber, classroom, мій клас та інші засоби. Саме впровадження такої моделі позбавляє учнів спілкуванню між собою та учителем. Важливою є інтелектуально-емоційна особистісна взаємодія учителя та учні, саме це відіграє важливу роль у розвитку умінь продуктивного характеру, комунікативних здібностей, здатності до рефлексії тощо. Саме тому існує необхідність для створення майданчиків для очної педагогічної взаємодії.

Для того, щоб дистанційне навчання було найбільш ефективним, вона має будуватися на таких основних принципах: інтенсивність взаємодії; діяльність, яка адекватна змісту навчання; особистісна орієнтованість спілкування; активність навчання; проблемність і рефлективність.

Для дистанційної освіти в цілому властивий неоднорідний контингент учнів, що обов’язково впливає на характер педагогічної взаємодії. Знання про суб’єктів навчання істотно полегшують учителю вибір адекватних методів педагогічного впливу та педагогічної взаємодії зокрема.

Користуючись певною академічною свободою, вчитель має право самостійно обрати ту чи іншу платформу для здійснення навчальної діяльності. Вчитель визначає скільки часу буде проведено в асинхронному та синхронному режимі.

Опрацювавши всі переваги та недоліки дистанційного навчання, разом з вчителями ми прийшли до висновку, що для того, щоб налагодити тісну партнерську взаємодію необхідна злагоджена робота всього колективу навчального закладу, саме він має вирішити та обирати кращий варіант, враховуючи можливості освітнього закладу та всіх учасників освітнього процесу. Саме вчителі та класні керівники налагоджують комунікацію з учнями та батьками, а педколектив обирає відповідальних осіб, які будуть  координаторами та зможуть побудувати модель дистанційного навчання, а також сприятимуть вирішенню організаційних питань.

Під час складання розклад уроків, слід також рівномірно розподіляти навантаження з урахуванням гнучкого графіку, з врахуванням базових вимог та переглянути календарне планування і скоригувати його. Слід також з’ясувати у вчителів перелік труднощів, що виникають при опануванні тих чи інших платформ, організувати роз’яснення або додаткове навчання для таких вчителів. Дистанційне навчання буде мати результат лише за умови посильних можливостей для всіх.

Список використаних джерел

1. Велитченко JI. К. Педагогічна взаємодія: теоретичні основи психологічного аналізу. О.: ПНЦ АПН України, 2005. 302 с.

2. Воротникова І. П., Якубов С. В. Упровадження дистанційних технологій у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів, Київ, 2017. 140с.

3. Машбиць Ю. І. Психолого-педагогічне проектування системи дистанційного навчання. Психологічна теорія і технологія навчання. Актуальні проблеми психології, 2008. Том 8. Випуск 5. С. 24-35.

4. Пінчук О. П. Результати експериментальних досліджень застосування мультимедійних технологій в навчальному процесі базової школи. Проблеми освіти: наук. зб. К.: Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, 2008.  Вип. 55. С. 41-50.

5. Шульга А. В, Дідух В. І. Можливості дистанційної освіти в педагогіці партнерства. Актуальні питання гуманітарних наук, 2020. Випуск, том 4. 260 с.