ПЕДАГОГІКА ПАРТНЕРСТВА В УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

 

УДК 378.013.43(477)

Анатолій Луцюк

м. Луцьк

ПЕДАГОГІКА ПАРТНЕРСТВА В УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Представлено погляди всесвітньо відомого українського педагога-гуманіста В.О. Сухомлинського на управлінську діяльність директора на основі  педагогіки партнерства у Новій українській школі.

Ключові слова: педагогіка партнерства, управлінська діяльність, гуманізм, педагогіка, психологія.

The  views  of  the  world-famous  Ukrainian  pedagogue-humanist V.O. Sukhomlynskyi on the managerial activity of the director based on the pedagogy of partnership in the New Ukrainian School are presented.

Key words: partnership pedagogy, management activity, humanism, pedagogy, psychology.

Нова українська школа розпочала освітній процес на засадах педагогіки партнерства, в основі якої – спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Учні, батьки та вчителі, об’єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними та зацікавленими однодумцями, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат. Основні принципи цього підходу: повага до особистості; доброзичливість і позитивне ставлення; довіра у відносинах; діалог – взаємодія – взаємоповага; розподілене лідерство (проактивність, право вибору та  відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків); принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей) [1].

В. О. Сухомлинський – самобутній педагог, з ори­гінальним власним почерком, практична і теоретична діяльність якого найяскравіше висвітлюють можливості Нової української школи. Його творчий доробок складає орга­нічну частину золотого фонду вітчизняної педагогіки, несе в собі ідеї, які ще недостатньо вивчені, осмислені і вимагають подальшого дослідження. В умовах рефор­мування освіти критичне переосмислення, наукове уза­гальнення теоретичних і практичних набутків педагога-гуманіста, на чому і грунтується педагогіка партнерства, є нагальною требою сьогодення. Адже тільки більш повне пізнання творчої спадщини В. О. Сухомлинського, орієнтація на інноваційні процеси у його педагогічній теорії та практиці з урахуванням альтернативних кон­цепцій світового педагогічного досвіду допоможе уза­гальнити здобутки з питань педагогіки співробітництва і тим удосконалити партнерську роботу вчителя, дітей, батьків.

Погляди всесвітньо відомого українського педагога на цю проблему відображено в багатьох працях і, насамперед, у власному дисертаційному досліджені «Директор школи – керівник навчально-виховної роботи», широко відомих творах «Серце віддаю дітям», «Павлиська середня школа»,  «Розмова з молодим директором», «Сто порад учителеві» та інших, що дає змогу зробити висновок про Василя Олександровича як неперевершеного майстра у цій справі, а його практична діяльність як директора школи є результативним підтвердженням тому. Праці педагога-новатора пройняті любов’ю, повагою, добротою, теплом серця і душі, з одного боку, та з іншого – підтверджені глибоким теоретичним, а головне практичним досвідом управлінська діяльність щодо організації освітнього процесу на основі педагогіки партнерства(гуманізму), де  у нього в центрі уваги завжди була дитина з її особливим внутрішнім світосприйманням: «Уміння керувати колективом залежить від того, наскільки глибоко розуміє керівник найтонші деталі педагогічного процесу, його глибинні  джерела – духовний світ школяра, особливості його розумової праці, процес опанування знань, формування переконань. Директор школи повинен бути знаючим, досвідченим педагогом і психологом» [4, с. 395].

В.О. Сухомлинський розробив і реалізував послідовну систему управлінських дій директора з підготовки вчителів щодо використання педагогіки співробітництва. Проведений аналіз науково-практичного досвіду Василя Олександровича дає можливість виділити такі складові педагогіки співробітництва: гуманізм – ставлення до дитини як до найвищої цінності, який проявляється у наявності доброти, любові, милосердя, чуйності; професіоналізм – глибоке знання вчителем навчального предмету, його методик, сучасних досягнень педагогіки і психології; педагогічні здібності – комунікативність, перцептивність, інтуїція, навіювання, оптимізм, здатність до творчості; педагогічна взаємодія – професійний такт учителя, культура мови спілкування з учнями, врахування психолого-фізіологічних особливостей дитини. При цьому необхідна умова – особистий приклад директора школи, який повинен бути зразком для своїх колег у відносинах з педагогами, учнями, батьками. «Учителем учителів – а тільки вчитель учителів і є справжнім керівником, якому вірять і якого поважають, - можна стати лише тоді, коли з кожним днем усе більше заглиблюєшся в деталі, в тонкощі педагогічного процесу, коли перед тобою відкриваються все нові й нові грані того, що можна назвати мистецтвом впливу на душу людини» [4, с. 398]. Саме таким був директор Павлиської середньої школи, який вбачав залежність створення колективу майстрів педагогічної справи від управлінської діяльності керівника навчального закладу.

Для В. О. Сухомлинського головним завданням було наявність сприятливих умови  для формування та розвитку особистості, де виховання – це не ліквідація недоліків дитини, а знаходження, розвиток, зміцнення тієї краси, що є в дитині. Не влада та підкорення, а повага, розуміння та любов повинні бути в основі роботи директора школи, – «Що було найголовніше в моєму житті? Без вагань відповідаю: любов до дітей» [6, с. 7].

Новаторський підхід В.О. Сухомлинський у розв’язані проблеми форм і методів з удосконалення управлінської діяльності з використанням педагогіки партнерства полягає в тому, що в школі був організований психологічний семінар, а також психологічна комісія, яка готувала заняття для вчителів і надавала їм рекомендації з дитячої психології.

Ідеї видатного педагога були реальністю в 50-60-тих роках у Павлиській середній школі, а в практиці сучасних шкіл - лише в 90-тих роках. Можемо беззаперечно стверджувати, що саме завдяки геніальній науково-практичній роботі В. О. Сухомлинського в Новій українській школі були внесені ефективні зміни в організацію управління освітнім процесом школи на основі педагогіки співробітництва. «Уміння керувати колективом залежить від того, наскільки глибоко розуміє керівник найтонші деталі педагогічного процесу, його глибинні джерела – духовний світ школяра, особливості його розумової праці, процес опанування знань, формування переконань. Директор школи повинен бути знаючим, досвідченим педагогом і психологом» [4, с. 395]. 

Вивчаючи і творчо використовуючи управлінську діяльність директора Павлиської школи ми можемо виділити основні складові педагогіки співробітництва вчителів і учнів:

–  високий гуманізм і професіоналізм, глибоке знання і розуміння педагогом психології дитини, вміння «побачити в очах свого вихованця найтонші порухи його душі»;

–  зворотній зв'язок у взаємостосунках, тобто організація взаємодії не від себе, а від дітей, вміння вчи­теля «пересісти до дитини в її дитячий човен, побути з нею, подивитись на світ її очима»;

–    оптимістичний підхід до кожної дитини, опора на позитивне в її характері, вміння педагога поєднува­ти «сердечність з мудрістю»;

–   володіння вчителем вольовим гальмуванням, витримкою, врівноваженістю, «вміти контролювати свої сердечні поривання розумом, не піддаватися емоційній стихії»;

– утвердженість у взаємодії атмосфери доброзич­ливості, емоційної піднесеності та «інтелектуального запалу»;

– обґрунтування педагогічно доцільної ситуації взаємовідносин, що дає можливість кожному учневі відчу­ти «індивідуальну, особисту радість успіху»;

–  емоційна розвиненість педагога, що дає йому можливість «доторкнутися до серця дитини словом», удосконалювати мистецтво мовлення [2, с. 120-121].

Гуманізація виховання і навчання виступає необхідним елементом педагогіки співробітництва. В гуманізації взаємодії учителів і учнів В.О.Сухомлинський вбачав джерело підвищення якості уроку як основної форми освітнього процесу школи. В його численних працях знаходимо цінні думки та обґрунтовані управлінські рекомендації директору школи щодо організації педагогічної взаємодії саме з цієї проблеми. Він писав, що «навчання — це не механічна передача знань від учителя до дитини, а насамперед людські взаємини. Ставлення учня до знань, до навчання значною мірою залежить від того, як він ставиться до вчителя» [6, с. 166]. Павлиські вчителі організовували на уроці освітній процес саме на основі  таких взаємостосунків, які природнім шляхом стимулювали творче мислення та активну діяльність дітей. Педагог своїми діями, підкреслював В.О.Сухомлинський, повинен формувати у вихованців переконання в тому, що вони і їхній наставник — друзі, однодумці у спільній праці на уроці.

За переконанням В. О. Сухомлинського «педагогіка повинна стати наукою для всіх – і для вчителів, і для батьків» [3, с. 42]. З цією метою у Павлиші була створена школа для батьків, де вони записувались на навчання за два роки до вступу їхньої дитини в школу. Вони відвідували заняття до закінчення їхньої дитини середньої школи. Батьки в школі проходили курс педагогіки та психології, який був розрахований на 250 годин. Їх розділяли на 5 груп, в залежності від віку їхньої дитини: дошкільна група (від 5 до 7 років); 1-2 класи; 3-4 класи; 5-7 класи; 8-10 класи. З кожною з цих груп заняття проводились два рази на місяць. Формою занять були лекції та бесіди директора, завуча та досвідчених вчителів. Всі теоретичні заняття тісно пов’язували з практикою виховання в сім’ї. Директор постійно намагався зробити так, щоб у батька і у матері було єдине уявлення про те, кого вони разом із школою виховують, про єдність їхніх вимог.

Таким чином, спадщина В.О. Сухомлинського – невичерпне джерело збагачення сучасної науки й практики, зокрема, теорії та практики управління освітніми навчальними закладами на основі педагогіки співробітництва, підготовки керівників у системі післядипломної педагогічної освіти до гуманістичної управлінської діяльності. 

Список використаних джерел

1. Концепція «Нова українська школа» https:.ua/school/reform/54276.

2. Луцюк А. М. Василь Сухомлинський про педагогічну майстерність учителя (до 100-річчя з дня народження ). Монографія // Луцьк. Вежа друк. 2018. Видання 2-ге, виправлене та доповнене. С.176.

3. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа // Вибр. тв. : в 5 т. – К. : Рад. шк., 1976-1977. – Т. 4. – С. 7–390

4. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором // Вибр. Твори: В 5. т. – К. : Рад. шк., 1976 – 1977. – Т. 4. – С.393-626, 2,с. 395

5. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві// Вибр. Твори: В 5. т. – К., : Рад. шк., 1976 – 1977. – Т. 2. – С.410-653.

6. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям // Вибр. Твори: В 5. т. – К., : Рад. шк., 1976 – 1977. – Т. 3. – С.5-279. 3, с.7