СВІТОГЛЯДНІ ТА ОСВІТНІ КОНСТАНТИ В. СУХОМЛИНСЬКОГО – ОСНОВА СУЧАСНОЇ ПЕДАГОГІКИ ПАРТНЕРСТВА

 

УДК 37.013:37 

Василь Химинець

м. Ужгород, Закарпатська область 

   СВІТОГЛЯДНІ ТА ОСВІТНІ КОНСТАНТИ В. СУХОМЛИНСЬКОГО –

ОСНОВА СУЧАСНОЇ ПЕДАГОГІКИ ПАРТНЕРСТВА

Видатний науковець і педагог-практик В. Сухомлинський,   у своїх багаточисельних працях стверджував, що  в   суб’єктах  освітнього процесу, до яких він відносив школу, сім’ю і суспільство, потрібно бачити  рівноправних учасників,  мотивованих партнерів, які покликані планувати і мають відповідати за результати педагогічного процесу. Показано, що педагогіка партнерства як  інноваційно-гуманістична парадигма  освітнього процесу, набуває важливого значення  у процесі реалізації Концепції НУШ.

Ключові слова. В. Сухомлинський, НУШ, педагогіка партнерства, суб’єкти освітнього процесу, сім’я, школа, громада.

The outstanding scientist and pedagogue-practitioner V. Sukhomlynskyi, in his s works, argued that in the subjects of the educational process, to which he attributed school, family and society, it is necessary to see equal participants, motivated partners who are called to plan and must respond for the results of the pedagogical process. The article shows that the pedagogy of partnership as an innovative and humanistic paradigm of the educational process acquires an important importance in the process of implementing the Concept of the National Academy of Sciences.

Key words. V. Sukhomlynskyi, NUS, pedagogy of partnership, subjects of the educational process, family, school, community.

Вступ. На перекір авторитарній педагогіці, за якої жив і працював В. Сухомлинський, усе життя та освітня діяльність учителя і вченого були пройняті великим оптимізмом, сміливим новаторством у педагогічній теорії і практиці, твердим і впевненим поглядом у майбутнє. Потужною енергією творця та щоденною освітянською діяльністю, фундаментальними науковими педагогічними працями, вчений проектував і створював нову школу майбутнього, а відтак і нову людину, яку вважав «міркою усіх цінностей». Світ цінностей за В. Сухомлинським, це насамперед світ культури в широкому розумінні слова, це сфера духовної діяльності людини, її моралі. Характеризуючи процес виховання загальнолюдських цінностей учнів, педагог підкреслював, що їх можна виховати лише через систему норм, правил, оцінок, установ і принципів, які регулюють їх поведінку, ставлення до суспільства, інших людей і до самого себе. Великого значення в цих питаннях педагог-гуманіст відводив особистості вчителя, в особі якого бачив уповноваженого представника суспільства,  покликаного через освіту прокласти новому поколінню дорогу до щастя. На думку В.Сухомлинського, справжнього вчителя повинні характеризувати професіоналізм, відданість освітній справі, повага до особистості учня, його людської гідності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Не можна не захоплюватися тим, як тонко В. Сухомлинський  аналізував і оцінював складні освітні процеси, виокремлював проблеми, на їх основі формулював педагогічні задачі і успішно їх розв’язував спільно з педагогічним колективом. Причому, способи вирішення педагогічних задач не завжди співпадали з вимогами тодішньої адміністративної системи, носії якої безпосередньо керували освітою. «З кінця 50-х років, – зазначає його дочка, Ольга Василівна, – Василь Олександрович у своїй теоретичній і практичній діяльності йде від школи навчання (учіння), що панувала в ті роки, від спрямованості лише на розвиток інтелекту до трудової школи як основи розвитку дітей і підготовки їх до життя, де основним засобом виховання виступала педагогічно обґрунтована й методично спрямована праця» [3, с. 382].

Ідеї В. Сухомлинського, які відображають педагогіку партнерства та інноваційно-гуманістичну освітню парадигму, викладені в багатьох публікаціях: «Людина неповторна», «Щоб душі не іржавіли», «Виховання почуттів»,  «Чистота і благородство» та ін. У всіх наукових працях педагог підкреслює, що партнерство – це взаємовідносини, які відбуваються у процесі спільної діяльності, спосіб взаємодії і взаємин, організованих на принципах рівності, добровільності та доповнюваності всіх її учасників: «все шкільне життя повинно бути пройняте духом гуманності», «у школі має панувати дух поваги до людської гідності, дух взаємного довір’я вихователів і вихованців, дух віри в людину». У реалізації такої педагогіки, як зазначав В. Сухомлинський, провідна роль належить учителю, який, перш за все, людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, вміє дружити з дітьми, бере близько до серця дитячі радощі й прикрощі,  вірить у те, що кожна дитина може стати доброю людиною. Вчитель має вміти: «пізнавати серцем», «проникати в душу дитини», «володіти собою, тримати себе в руках», «стримувати роздратування», «створювати життєрадісні мелодії в музиці дитинства».

В.  Сухомлинський постійно підкреслював, що   родина має бути залучена до побудови освітньої траєкторії дитини, бо не тільки школа виховує й дає освіту, а й родина, причому з першого дня існування дитини вона виконує ці ж функції – «співдружність родини та школи». З цією метою педагог закликав до педагогічної освіти не тільки дітей і вчителів, а й батьків. Учений писав: «Удосконалення, поглиблення суспільного виховання означає не применшення, а посилення ролі родини. Гармонійний, усебічний розвиток можливий тільки там, де два вихователі – школа й родина – не тільки діють разом, ставлячи перед дітьми одні й ті ж вимоги, а й є однодумцями, розділяють одні й ті ж переконання, завжди виходять з одних і тих самих принципів, ніколи не допускають розбіжностей ні з метою, ні у процесі, ні в засобах виховання». Зокрема, колективом Павлиської школи була розроблена спеціальна методика спільної роботи педагогічного колективу й батьків, яку назвали Батьківською школою. Її діяльність була спрямована на підвищення педагогічної культури батьків і містила в собі колективні й індивідуальні форми освітньої діяльності та здійснювалася на принципах цілеспрямованості, цілісності,  систематичності. В. Сухомлинський стверджував: «Батьківська педагогіка – це, на мій погляд, педагогічна освіта батьків і матерів, освіта тих, кому завтра бути батьками й матерями!».

Для сучасних керівників ЗЗСО  корисним стане матеріал, викладений В. Сухомлинським у статті «Робота з колективом батьків», де описано методику проведення батьківських конференцій, батьківських днів, консультацій для батьків, випуск стіннівок, присвячених питанням виховання дітей у школі і сім'ї та ін. Педагог розробив і втілив у практику й інші форми співпраці з батьками: «Школа радості», в якій педагоги разом з батьками упродовж року займалися підготовкою дітей до школи; «педагогічні понеділки» (засідання науково-педагогічної ради), «психологічні семінари» для вчителів, «творчі лабораторії», які допомагали вчителю підготуватися до занять у «батьківській школі»; «педагогічна школа» для батьків [1; 2].  

Педагогіка партнерства в контексті Концепції НУШ. Стратегія реалізації Концепції НУШ пропонує і планує здійснити наступне: перехід від знаннєвої до компетентнісної парадигми, від декларативної навчально-виховної системи до педагогіки партнерства, до особистісно орієнтованої моделі навчання в усіх підсистемах освітньої системи країни; від учителя ретранслятора знань перейти до вчителя-фасилітатора, який зреалізує партнерську співпрацю з усіма суб’єктами педагогічного процесу, насамперед у трикутнику «батьки-учні-вчителі» - основи педагогіки партнерства;  школу, в якій основою були заходи і моралізаторство,  перетворити в ціннісно-едукативну систему освітнього процесу, в якій  ефективно поєднанні три складові: виховання, навчання і розвиток особистості; від авторитарно-регламентованої моделі управління школою перейти до демократично-відповідальної, в якій суб’єкти педагогічного процесу отримують право на автономічну і академічну свободи, але несуть відповідальність за  результати освітньої діяльності [4; 5].

Реформи в освіті призвели до розробки й запровадження нових алгоритмів в освітній діяльності закладів освіти та  підготовки вчителів у ЗВО, до роботи за новими Державними стандартами загальної освіти, новими Професійними стандартами  керівника і вчителя ЗЗСО, які створюються в контексті Концепції НУШ.  Акцент робиться на тому, що:  оновлена школа покликана працювати на основі соціального партнерства між учасниками (рівності сторін, права вибору та відповідальності за нього, обов’язковості виконання домовленостей тощо); готувати учнів на компетентнісній основі.

У концептуальних засадах НУШ зафіксовано основні принципи педагогіки партнерства: повага до особистості; доброзичливість і позитивне ставлення; довіра у стосунках;  принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов'язань, обов'язковість виконання домовленостей). Педагогіка партнерства у реформованій школі  це чітко визначена система взаємовідносин всіх учасників освітнього процесу (учнів, батьків, вчителів, громади), яка організовується на принципах добровільності й спільних інтересів; ґрунтується на повазі й рівноправності всіх учасників, дотримуючись визначених норм (права та обов’язки),  враховує ціннісні орієнтири кожної зі сторін; передбачає активне включення всіх учасників у реалізацію спільних завдань та готовність брати на себе відповідальність за їх результати. У такій школі має працювати підготовлений за новими професійними стандартами вчитель, який стане активним провідником профілізації освіти, запровадженню компетентнісної парадигми і наступних суспільних змін. Головне завдання для нового вчителя – підготувати свідомого громадянина країни, критично мислячу, озброєну загальними і фаховими компетенціями молоду людину, яка й буде ефективно змінювати наше суспільство в умовах міжкультурної співпраці .

Новій школі  – компетентного вчителя. У контексті ефективної реалізації педагогіки партнерства, надзвичайно важливою є фаховий рівень, психолого-педагогічні знання та загальна культура вчителя сучасної школи. Перш за все, вчитель має бути спеціалістом з людського розвитку, а не просто  вчителем, він має бути обізнаним не тільки з науково-методичними методами, формами та інноваційними технологіями навчання, основами вікової психології та інклюзивної освіти, але й з теоретичними основами педагогічного впливу на батьків, відпрацювання і перевірки на практиці форм і методів поняття «педагогічна культура батьків». Підготовлений вчитель усвідомлює, що  сім’я не є ізольованим мікросередовищем: багатоканальні зв’язки з’єднують її з  громадою та суспільством; різноманітні зовнішні чинники впливають на  економічний і суспільний стан сім’ї,  її виховну функцію та процес навчання.

Для реалізації такої ідеї вчителям, у відповідності з європейськими стандартами, надається право на академічну свободу (розробляти авторські навчальні плани, підручники, навчально-методичні посібники, самостійно вибирати стратегії, методи й засоби навчання тощо). Держава взяла на себе зобов’язання інституційними механізмами створити умови для ефективного реформування та модернізації освіти, стимулювання праці освітян, оновлення та покращення матеріально-технічної бази освітніх закладів. Важливо, що задекларовані в інституційних документах принципи ідеологічно співпадають із основними положеннями поняття Європейського виміру в освіті, яке визначає стратегічні напрямки розбудови освіти країн ЄС, що в значній мірі дозволяє Україні ефективно здійснювати євроінтеграційну політику [4;5].

Формулу успіху реформ освіти в Україні можна представити наступним чином: автономність школи і академічна свобода вчителів, ефективна співпраця з батьками учнів та громадою, помножені на загальну відповідальність дозволять отримати нову якість навчання у реформованій школі. Для її реалізації школі потрібен вчитель, якому в повній мірі притаманні риси інноватора, освітнього стратега, фасилітатора, у якого розвинені креативність і критичне мислення, комунікабельність та високий рівень відповідальності за свої дії. Сучасний учитель -  вже не ретранслятор нових знань, це фактично наставник, який вміє організувати процес учіння і пізнання учнів. Важливим є і вміння вчителя використовувати особливості історичного розвитку регіону, традиції та звички його населення в освітній діяльності. Учень у такого вчителя  вчиться  проявляти свій інтерес, допитливість, правильно ставити запитання, робити висновки з такої діяльності та через цей процес здобувати нові знання. З одного боку, вчитель допомагає розвинути природну допитливість в учня, а з іншого - спрямувати її в дослідницьке русло і в подальшому для вирішення суттєвих проблем, які мають високу ціну у суспільстві та  світі.

Педагогіка партнерства важлива і незамінна з огляду на те, що вона активно і фундаментально [1;5]: сприяє створенню атмосфери, в якій найкраще розкривається потенціал кожного учня, формується його ініціативність і креативність, що в сучасному світі є одним із важливих активів;  задовільняє потреби всіх учасників у значимості і приналежності до освітнього процесу та зменшує рівень стресу в усіх, що, зрештою, допомагає інтелекту працювати ефективніше;  створює  формат стосунків, в якому найкраще готувати молодих людей до фахової діяльності і ролі активного громадянина у відкритому світі.

Основні принципи такого підходу: повага до особистості; доброзичливість і позитивне ставлення; довіра у відносинах; діалог – взаємодія – взаємоповага; розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків); принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).

Висновки. Аналіз теоретичної спадщини видатного педагога В. Сухомлинського  дає підстави стверджувати, що  розроблена ним спеціальна методика спільної роботи педагогічного колективу Павлиської школи й батьків,  в якій родині відводилася роль важливого партнера освітнього процесу,  була спрямована на активізацію процесу учіння і виховання підростаючого покоління та підвищення педагогічної культури батьків.  

Педагогіка партнерства у реформованій школі набуває важливого значення як вектор гуманного і творчого підходу до кожного учасника освітнього процессу. Концепція НУШ, крім усього іншого, поняття “педагогіка партнерства” переносить із світоглядних вимірів у нормативну площину. В інституційних документах, прийнятих на виконання НУШ, наголошується, що нова школа працюватиме на засадах педагогіки партнерства, в основі якої – спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнями, батьками і громадою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Білецька І.О., Коберник О.М. Педагогіка партнерства та її реалізація в творчій спадщині В.Сухомлинського// Наукові записки ЦУДПУ ім. Володимира Винниченка. Серія: Педагогічні науки. – 2018. Вип. 171. С. 34–39.

2. Савченко  О.Я.  Гуманізм  педагогіки  Василя  Сухомлинського. Освіта України. – 2003. 19 серпня (No 62/63). с. 5.

3. Сухомлинська О.В. Василь Олександрович Сухомлинський – наукова біографія// Укр. пед. в персоналіях: у 2-х т. – К.: Либідь, 2005. Т.2, с.380–386.

4. Химинець В.В. В.Сухомлинський – гуманіст, учитель-новатор// Ученые записки Крымского ИППО. – 2004. № 1. С. 17–19.

5. Химинець В.В. Світоглядні і науково-педагогічні константи освітньої діяльності В.Сухомлинського// Матер. ХІ Міжн. і ХХVІІІ Всеукр. пед. читань «Василь Сухомлинський у діалозі із сучасністю. Розмірковуємо про художньо-емоційний світ дитинства». – Ужгород: РІК-У, 2021. С.188–192.