КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОГО ПАРТНЕРСТВА: ЗМІСТ І СТРУКТУРА ПОНЯТТЯ

 

УДК 373.3/.5.091.013

Оксана Мариновська

м. Івано-Франківськ 

КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОГО ПАРТНЕРСТВА:

ЗМІСТ І СТРУКТУРА ПОНЯТТЯ

У статті розкрито зміст та структуру поняття «компетентність педагогічного партнерства» з урахуванням нормативно заданого змісту та результатів наукових досліджень.

Ключові слова: педагогіка партнерства, компетентність педагогічного партнерства.

The article reveals the content and structure of the concept of "pedagogical partnership competence" taking into account the normatively defined content and results of scientific research.

Key words: pedagogy of partnership, competency of pedagogical partnership.

Одним із маркерів Нової української школи є педагогіка партнерства. Ефективність реалізації її концептуальних ідей обумовлена рівнем розвитку компетентності педагогічного партнерства вчителів.

Ефективність реалізації педагогом трудової функції “Партнерська взаємодія з учасниками освітнього процесу”, що нормативно закріплено у Професійному стандарті за професіями “Вчитель початкових класів  закладу загальної середньої освіти”, “Вчитель закладу загальної середньої освіти”, “Вчитель з початкової освіти (з дипломом молодшого спеціаліста)”, обумовлена рівнем розвитку психологічної, емоційно-етичної компетентностей та компетентності педагогічного партнерства [4].

Виклад матеріалу здійснено з урахуванням критеріїв експертного оцінювання професійних компетентностей учасників сертифікації шляхом вивчення їх практичного досвіду роботи (Наказ Державної служби якості освіти України № 01-11/55 від 18.08.2021 року) [3], що дасть змогу вчителям як потенційним учасникам сертифікації підвищити рівень власної професійної компетентності, забезпечити належну якість процесу і результату освітньої діяльності в умовах розбудови Нової української школи. 

Мета статті: розкрити зміст та структуру поняття «компетентність педагогічного партнерства».

Під поняттям «компетентність педагогічного партнерства» ми розуміємо інтегровану особистісно-професійна якість, динамічну за суттю, що поєднує систему знань, умінь, навичок, цінностей, поглядів, способів мислення та особистих якостей, сформованих на основі суб’єктного досвіду педагога-практика, здатного успішно здійснювати професійну діяльність на засадах педагогіки партнерства.

Поділяємо розуміння «поняття педагогіки партнерства як системної ціннісної взаємодії суб’єктів освітнього процесу (учнів, учителів, батьків (рідних), громадськості), яка ґрунтується на ефективній комунікації, горизонтальній моделі співпраці, взаємоповазі, взаєморозумінні, добровільності, відповідальності за результат та передбачає активне включення всіх учасників, об’єднаних спільними цілями» [5].

Розглянемо зміст та структуру поняттям «компетентність педагогічного партнерства».

Когнітивний компонент поняття включає конструкт «знання, вміння, навички» щодо розуміння суті педагогічного партнерства, що виступає підґрунтям розвитку практичної вмілості застосування ідей педагогіки партнерства на практиці. На нашу думку, задля осмислення суті «педагогічного партнерства» доцільно звернути увагу на такі ключові поняття, як-от: «взаємодія», «суб’єкт-суб’єктні стосунки», «співпраця», що входять до смислового поля поняття «педагогічне партнерство».

Взаємодія – це «процес безпосереднього або опосередкованого впливу людей (виокремлено нами. – О.М.) один на одного, що породжує їх взаємну обумовленість і зв’язок» [2]). «Впливовість» обумовлена використанням однієї з моделей педагогічної взаємодії, побудованої на утверджені певного типу стосунків – авторитарні (суб’єкт-об’єктні), маніпулятивні (суб’єкт-об’єктні/суб’єктні), особистісно зорієнтовані (суб’єкт-суб’єктні).

Суб’єкт-суб’єктні стосунки / взаємини забезпечують, з одного боку, реалізацію не тільки особистісно зорієнтованого освітнього процесу, але й, з іншого, виступають основою реалізації ідей педагогіки співробітництва, педагогіки партнерства, за яких учень / учениця виступають суб’єктами освітнього процесу. Такі стосунки іноді характеризують як «рівноправні», однак особистісно зорієнтована модель педагогічної взаємодії реалізується в рамках рольових функцій суб’єктів освітнього процесу (учні, учителі, батьки). Учень / учениця виступає суб’єктом освітнього процесу, якщо сформовано суб’єктність – «власний інструмент освоєння світу», а саме: самостійність, ініціативність, відповідальність, вміння ставити цілі і їх досягати тощо. «Є мета – є суб’єкт», як писав С. Подмазін.

Поняття «співпраця», «партнерство» іноді використовують як синоніми, бо «співпраця» входять до смислового поля поняття «педагогічне партнерство». Якщо розглядати ці поняття в діяльнісному аспекті, то співпрацю як процес і результат характеризує вміння узгоджувати власні цілі та інтереси з іншими задля досягнення успіху, а партнерство – вміння вирішувати проблеми, узгоджуючи власні цілі та інтереси з іншими задля досягнення успіху. «Інші»  ̶ це про суб’єктів освітнього процесу, якими виступають учні, батьки, вчителі. Домінувальними для співпраці є «цілі», «інтереси», для партнерства – «проблеми», які вирішуються суб’єктами освітнього процесу, «узгоджуючи цілі та інтереси». «Узгодження» як вияв синергії… поглядів, вчинків тощо забезпечує ціннісний аспект такої взаємодії.

Аксіологічний компонент поняття включає конструкт «цінності», що обумовлено розумінням цінності педагогічного партнерства задля вирішення проблеми / проблем шляхом самоорганізації суб’єктів освітнього процесу. Адже цінності людини розкривають те, що особливо важливо для неї. Їх усвідомлення, реалізація – основа розвитку / саморозвитку та самореалізації особистості. Адже людина більше цінує те, що сама зробила. Тому, самостійність, включення у самостійну пошукову роботу щодо вирішення проблеми / проблем – маркери ціннісного ставлення до здійснення діяльності засобами педагогіки партнерства.

В умовах автономії закладу освіти, академічної свободи вчителя, визнання батьків суб’єктами освітнього процесу тощо – педагогічне / соціальне партнерство можна розглядити як одну з моделей самоорганізації освітньої діяльності, що слугує виявим ціннісної культури закладу освіти, педагога зокрема.

Задля здійснення ефективного педагогічного партнерства важливо забезпечити прийняття учня / учениці як самоцінної особистості, розвивати ціннісно-смислову сферу суб’єктів освітнього процесу задля формування / розвитку здатності співпрацювати з іншими (спільне вміння для ключових компетентностей учнів). Ідеться про прийняття іншого, дати право іншому бути іншим. Особистісний смисл – просоціальний. Вид соціальної  активності – самореалізація.

Акмеологічний компонент поняття включає конструкт «погляди», що розкриває зміст позиції / акмепозиції суб’єкта освітнього процесу через здатність бути успішним. Адже «компетентність» педагога  ̶ це «здатність успішно здійснювати професійну діяльність», зокрема, засобами педагогіки партнерства; індивідуальна траєкторія успіху до вершин педагогічної майстерності.

Варто відзначити наявність системного зв’язку всіх структурних компонентів поняття, зокрема, ціннісного й акмеологічного. Своєрідним «відображенням» ціннісної культури особистості є «погляди», виявим яких слугує позиція / акмепозиція, яку займає суб’єкт освітнього процесу. «Я думаю…». «Я вважаю…». «На мою думку…» тощо. Особистість – це «автор вільного морально відповідального вчинку», як пише І. Бех; свідомий індивід, який має свою позицію, вміє її обґрунтувати та бере відповідальність за прийняті рішення. Засобами педагогічного партнерства вчитель / вчителька формує здатність учнів логічно обґрунтовувати позицію (спільне вміння).

Миследіяльнісний компонент поняття включає конструкт «способи мислення». Мислення розкриває спосіб набуття знань, що є основою формування вмінь, зокрема, вміти співпрацювати на партнерських засадах. Акцентуємо увагу на розвитку критичного і системного мислення, адже здатність мислити критично і системно – це спільні вміння для ключових компетентностей учнів, що формуються у процесі освітньої діяльності засобами педагогічного партнерства.

Зазначимо, що практична вмілість учителя / учительки як вияв компетентності педагогічного партнерства – це «вміння вирішувати проблеми, узгоджуючи власні цілі та інтереси з іншими задля досягнення успіху». Проблема – це складне теоретичне чи практичне питання, що потребує виявлення та розв’язання певної суперечності у процесі вивчення, дослідження. Вона кодована множинністю способів вирішення, що обумовлють потребу формування і розвитку ініціативності, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, вирішуючи проблеми (спільні вміння).

Особистісний компонент зорієнтований на особисті / особистісні якості, що характеризують особистість педагога як суб’єкта професійної діяльності, а саме: ініціативність, самостійність, відповідальність, комунікативність, взаємоповага, взаєморозуміння та інші, що ґрунтуються на прийнятті самоцінності людини як суб’єкта педагогічного партнерства – учні, їх батьками та інші учасники освітнього процесу.

Реалізуючи ідеї педагогіки партнерства, особистість виступає «автором вільного морально відповідального вчинку», бо має свою позицію, вміє її обґрунтувати та бере відповідальність за прийняті рішення. Ми ще раз акцентуємо на потребі осмислення суті поняття «особистість», щоб виокремити особистісну якість «відповідальності» як маркер розуміння «ціннісної взаємодії» суб’єктів освітнього процесу, що здійснюється на засадах педагогіки партнерства.

Андрагогічний компонент у структурі поняття «компетентність педагогічного партнерства» орієнтує на розуміння того, що компетентність формується / розвивається у процесі діяльності «на основі суб’єктного досвіду педагога-практика». У визначення поняття введено сутнісну ознаку андрагогічної моделі навчання дорослих, а саме: опора на досвід. Готовність до здійснення діяльності, зокрема, на засадах педагогічного партнерства формується у процесі діяльності – практичного здійснення такої роботи з опорою на наявний досвід співпраці. Адже ідеї педагогіки співробітництва використовуються педагогами, напрацьовано досвід, який варто збагачувати ідеєю партнерської взаємодії – ціннісно зорієнтованою за суттю.

У статті розкрито зміст та структуру поняття «компетентність педагогічного партнерства» з урахуванням нормативно заданого змісту та результатів наукових досліджень. Перспективою подальших наукових розвідок може стати проблема розвитку компетентності педагогічного партнерства у системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

Список використаних джерел

1. Ворожбіт-Горбатюк К. Компетентність педагогічного партнерства як базис якості вищої педагогічної освіти. URL: http://mir.dspu.edu.ua/article/view/248528/245844

2. Зінченко Л. В., Шаповалова Н. В. Теоретичний аналіз поняття «взаємодія» як соціально-психологічний феномен. URL: https://sworld.education/konfer34/457.pdf

3. Методика експертного оцінювання професійних компетентностей учасників сертифікації шляхом вивчення їх практичного досвіду роботи: Наказ Державної служби якості освіти України від 18.08.2021 р. № 01-11/55). URL:  https://sqe.gov.ua/law/nakaz-derzhavnoi-sluzhbi-yakosti-osviti-57/

4. Професійний стандарт за професіями “Вчитель початкових класів  закладу загальної середньої освіти”, “Вчитель закладу загальної середньої освіти”, “Вчитель з початкової  освіти (з дипломом молодшого спеціаліста)”: Наказ Міністерства економіки України від 23.12.2020 р. № 2736. URL:  https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v2736915-20#Text

5. Смагіна Т. М., Шуневич О. М. Параметри та індикатори реалізації принципів педагогіки партнерства в освітньому процесі. URL: http://visnyk-ped.uzhnu.edu.ua/article/view/217878